Виникає питання, чи можна нині ефективно боротись із радикалізмом вулиці силами правоохоронних органів та судової системи? Позитивна відповідь ускладнюється тим, що дух радикалізму, на жаль, проникає скрізь, у тому числі й у свідомість окремих правоохоронців, яким доводиться витримувати неабиякі психологічні навантаження, а вони до цього не готові. Таким чином, агресивна дія однієї сторони викликає таку саму дію у зворотному напрямку. Люди є люди, і тому емоційні пристрасті нерідко тут беруть гору над розумом, що, своєю чергою, породжує нову ескалацію протистояння.
Перервати ланцюжок нетерпимості, коли вже запущено механізм ескалації конфлікту, надзвичайно складно. В умовах зацікавленості у розкручуванні конфлікту з боку певних політичних сил широко застосовуються технології проведення провокацій і маніпулювання суспільною думкою, які постійно розвиваються. Головним детонатором тут є недотримання прав людини і особистих свобод громадян, що викликає особливе роздратування і агресивну реакцію.
Серед основних причин вуличного екстремізму — перманентне і тривале протистояння політичних еліт, адже будь-яке ідейне протистояння з часом переходить на електорат відповідних політичних сил.
Ще більш небезпечно, коли політики намагаються у своє протистояння втягнути правоохоронні органи, спецслужби, силові структури, що взагалі неприпустимо, адже це, врешті, підставляє під удар усю чинну систему влади, призводить до хаосу.
Хто ж такі так звані вуличні радикали і звідки вони взялися? Це цілком звичайні у психічному відношенні люди, але дуже розлючені через які-небудь невирішені обставини особистого життя. Основна їх мотивація — несправедливість по відношенню до них або їхніх близьких, яку вони не в змозі вирішити законним шляхом. Корупційні дії окремих чиновників викликають у них загальну неприязнь і недовіру до органів влади взагалі. Причому тут політичний чинник вже не має особливого значення. Саме тому нині ми часто спостерігаємо, що вплив політиків, які намагаються остудити гарячі голови вуличних протестантів, не надто дієвий.
Суттєвим чинником протестних настроїв є також незадовільний стан економіки. Коли одні люди живуть у злиднях і не можуть задовольнити елементарні життєві потреби, а інші в цей час купаються в розкоші, це робить збіднілих людей жорстокими. Вони внутрішньо починають формуватися як протестанти.
Серед радикалів переважає молодь, і це не випадково. Виросло ціле покоління молодих людей, до яких з дитинства ставлення з боку держави було не надто піклувальне. Згадайте, куди поділися дитячі безплатні і загальнодоступні спортивні секції, художні школи, різноманітні технічні гуртки... Вулиця стала основним чинником молодіжного виховання. Ось і маємо, як кажуть, те, що маємо.
Отже, поки в країні не запанує соціальна справедливість, а корупція в органах влади не буде ліквідована, доти розраховувати на мир і спокій у суспільстві навряд чи можливо. Але сподіваємося, що зміни на краще все ж таки відбудуться.

Підготував Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ