Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 10 Жовтень 2014 03:00

І траншею ритимемо, якщо буде потрібно

Rate this item
(0 votes)

Більшість киян схвалює можливе запровадження — в разі виникнення прямої військової загрози — трудової повинності.
У червні 1941-го Михайлові Бойчуку виповнилося 14 років. Та, незважаючи на такий юний вік, у липні, буквально через тиждень після нападу Німеччини на СРСР, він разом із такими ж однолітками рив на околицях Києва рови та окопи, готуючи місто до захисту від гітлерівців.
— На жаль, вони не врятували столицю від фашистської окупації, — розповідав Михайло Опанасович. — Але наш труд все ж не був марним: червоноармійці використали ті «фортифікаційні споруди», затримавши ворога аж до 20-х чисел вересня. А це дало змогу евакуювати підприємства з міста, більш організовано залишати військам місто...
Уже кілька років, як відійшов у кращі світи мій добрий знайомий. А згадав я його ось з якого приводу: нещодавно уряд вніс зміни і доповнення до Порядку залучення працездатних осіб до громадських робіт за умов військового часу.


Що це значить? А те, що фізично здорових громадян держава зможе залучати до примусового виконання робіт оборонного характеру, а також для ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф під час мобілізації і військового часу.
Потенційними виконавцями таких робіт є, насамперед, безробітні, які перебувають на обліку в центрах зайнятості, ті, хто не має офіційного місця роботи. А ще — громадяни, які за станом здоров’я не можуть бути мобілізовані до війська і відправлені в район бойових дій, але придатні до праці, студенти вищих навчальних закладів — за великим рахунком всі ті, хто здатен фізично працювати.
Кореспондент «ДУ» провів невеличке бліц-опитування, поцікавившись думкою українців щодо цього нововведення. І ось що почув:
Віктор Корчук, пенсіонер, 74 роки:
— Мене навряд чи хто, зважаючи на мій вік, залучатиме до цих робіт. Але я сам піду, навіть побіжу, якщо буде така потреба. Це ж свята справа — захистити країну від супостата. Заради цього я готовий і санітаром у лікарні працювати. До речі, подібна трудова повинність запроваджувалась у багатьох країнах світу, які опинялися перед військовою загрозою.
Анатолій Шимко, студент університету:
— Краще б навчатись, але якщо мої ровесники воюють на сході, щохвилини ризикуючи життями, то нам, студентам, сам Господь Бог велів узяти до рук лопати. Можливо, комусь соромно, але це не про мене і не про моїх друзів. Словом, якщо це буде корисно для країни, то й траншеї ритимемо.
Антоніна Марчук, медсестра, 46 років:
— Я підтримую таке рішення уряду. Головне, щоб не сталося так: працюватимуть представники найнезахищеніших верств населення, а ті, у кого кишені повні грошей і вони просаджують їх у нічних клубах, маючи статус безробітних, удень відсипатимуться. Україна — наша спільна держава, і захищати її, працювати на неї, в тому числі із заступом у руках, повинні всі. Незалежно від статків.
* * *
Розумію, що, напевно, не всі готові взятися за риття окопів чи виконання інших подібних робіт. Але серед моїх співрозмовників таких не виявилося. Було опитано 22 жителів столиці України.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».