15 лютого, в день його народження, коли Д. Дудаєву мало б виповнитися 74 роки, в Полтаві його друзі і знайомі традиційно згадують іншого Дудаєва — полковника, начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної авіаційної дивізії.
У місті на Ворсклі, куди його закинула примхлива доля військового і де він служив чотири роки — з 1985-го по 1989-й, майбутній генерал і президент Ічкерії гартувався не лише як авіаційний командир, але й як майбутній політик.
Але попри це пам’ять про Д. Дудаєва, який за роки служби породнився з Полтавою і багато зробив для зміцнення зв’язків військових авіаторів із громадою обласного центру, й досі офіційно не увічнено. Всі офіційні спроби увічнити пам’ять людини, ім’я якої вже увічнено в багатьох країнах, наштовхувалися на різке неприйняття полтавською владою. Доводилося вдаватися до самоуправства та хитрощів.
Один із таких випадків, коли полтавські громадські активісти взяли до своїх рук справу увічнення імені бунтівного генерала, трапився 20 вересня 2007 року біля будинків на вулиці Нікітченка, 4 та 6.
У першому будинку до початку 1987 року, коли його перевели на посаду командира авіадивізії до Тарту (Естонія), і проживав начальник штабу 13-ї гвардійської авіаційної дивізії, яка тоді дислокувалася в обласному центрі, полковник Д. Дудаєв.
До речі, в обласному центрі є ще один будинок-п’ятиповерхівка, в якому у трикімнатній квартирі жила родина Дудаєвих — на вулиці Кучеренка, що поряд із колишнім військовим містечком авіаторів, де і служив майбутній президент Чечні.
Того дня чимало полтавців, які з неофіційних джерел дізналися про відкриття пам’ятної дошки Д. Дудаєву, зібралися саме біля будинку на вулиці Нікітченка, 4. Власне, там більше було міліції у формі та в цивільному, чиновників і депутатів міськради, ніж простих городян. Усі чекали на організаторів несанкціонованого міською владою заходу.
А вони — активісти Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери та маловідомого «Єдиного антиімперського фронту» вже свердлили дірки у стіні сусіднього будинку № 6. Поки правоохоронці оговталися, пам’ятну дошку із зображенням генерала Радянської армії Д. Дудаєва встигли закріпити на стіні цього будинку.
Пізніше організатори акції пояснили, що вони свідомо повісили дошку на будинку, сусідньому з тим, де насправді жив майбутній президент Чечні. Мовляв, зробили так, бо зрозуміли, що їм перешкодять установити дошку на будинку № 4 на вул. Нікітченка.
Тоді міліція затримала чотирьох ініціаторів увічнення в Полтаві пам’яті генерала «для бесіди», згодом їх відпустили. Вжити якихось заходів для того, щоб одразу зняти дошку, у міськраді, де не схвалили самоуправства, не встигли. Уже на ранок 21 вересня мешканці будинку, на стіні якого її почепили, дошки там не побачили. Про скандальну подію нагадували лише чотири дірки у цегляному мурі. Хто крадькома зняв дошку — невідомо...
Спробу увічнити ім’я бунтівного генерала в Полтаві вчинили і 23 лютого 2010 року, в день нині вже призабутого свята Радянської армії і Військово-Морського флоту. Тоді на п’яти будинках по вулиці Героїв Сталінграда невідомі за допомогою трафарету набили фарбою написи: «вулиця Джохара Дудаєва». Але ці написи полтавці бачили всього кілька годин: комунальники дуже швидко стерли їх розчинником.
Увічнити ім’я Д. Дудаєва у Полтаві спробували і під час так званої декомунізації, коли у місті готувалися перейменувати десятки вулиць. Депутат Полтавської міськради Юліан Матвійчук, який очолював міську комісію з перейменування вулиць в обласному центрі, розповів кореспонденту «ДУ», що комісія вирішила перейменувати вулицю Червонофлотську на вулицю Д. Дудаєва.
План перейменування мав розглянути голова Полтавської ОДА Валерій Головко. Коли затверджений очільником регіону перелік вулиць, які підлягали перейменуванню в Полтаві, повернувся до міськради, вулиці з прізвищем Д. Дудаєва в ньому не було...
Нині у Полтаві єдину згадку про Д. Дудаєва можна знайти тільки в Музеї 13-ї гвардійської авіадивізії (тепер — Полтавський філіал Національного військово-історичного музею України. — Авт.). Однополчани свого відомого на весь світ начальника зібрали документи, фотографії та дещо з речей, які розповідають про полковника Д. Дудаєва — тодішнього начальника штабу авіадивізії.
Тепер ця невеличка музейна експозиція нагадує відвідувачам про полтавський період у житті Д. Дудаєва, який закарбувався в пам’яті полтавців як символ відданого і сумлінного служіння своєму народу.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
