Грані історії
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Листопад 17, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

П'ятниця, 20 Лютий 2015 16:56

Легендарні літописці й першодрукарні у витворах поштової мініатюри

Rate this item
(0 votes)

Якщо впровадження писемності прийнято пов’язувати з іменами слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія, то вже її активне поширення — із прийняттям християнства в 988 році. Причому цікаво, що Кирилові й Мефодію, які переклали на церковно-слов’янську мову основні релігійні тексти, присвячено дуже багато насамперед закордонних марок і конвертів (Болгарія, Греція, Чехія, Словаччина, держави колишньої Югославії, Австрія, Канада, Ватикан).
Натомість на наших теренах досить-таки широко й гучно відзначалося якраз тисячоліття хрещення Руси-України. Зокрема, два конверти з оригінальними марками випустила Пошта СРСР. А в Мюнхені відбулася навіть окрема філателістична виставка, присвячена цьому ювілеєві (штемпель датовано 24.08.1988).


Добре відомий усім нам чи не з колиски бородатий силует Ярослава Мудрого (до речі, першого упорядника «Руської правди») зображено на блоці Пошти України 1999 року. Цей князь був високоосвіченою людиною, дбав про освіту і культуру свого народу, заснувавши при спорудженому ним Софійському соборі школу і бібліотеку. Поруч із ним на згаданому блоці — постать митрополита Києво-Печерської лаври, автора найдавнішого (1037) із знайдених донині літописів «Слово про закон і благодать» Іларіона, соратника князя в його просвітницькій діяльності.
Тут же таки, у стінах Києво-Печерського монастиря, ченцем Нестором була написана інша видатна історико-літературна пам’ятка Київської Русі — «Повість врем’яних літ». Несторові присвячено дві поштові марки СРСР (1956) із зображенням скульптури літописця, створеної М. Антокольським, а також наша марка «1000 років літописанню і книжковій справі в Україні» (1998 р.) та відповідний конверт, випущений три роки потому.
Гідним продовжувачем державотворення і просвітницької діяльності Ярослава Мудрого був князь Володимир Мономах (автор біографічного життєпису «Повчання дітям»), пам’ять якого вшановано випуском поштового блоку у 2003 році.
У 1957 році вперше надійшла в обіг радянська марка, присвячена давньоруському епосу «Слово о полку Ігоревім» (щодо справжнього авторства якого ще й досі, правда, тривають запеклі суперечки серед вітчизняних істориків та літературознавців). 800-ліття створення «Слова...» теж було відзначено випуском відповідної поштової мініатюри, визнаної, причому згодом, найкращою європейською маркою 1985 року. Про місце, де впродовж віків зберігався цей воістину безцінний рукопис (Спасо-Преображенський монастир у Ярославлі) нагадала поштова листівка СРСР 1984 року.
На превеликий жаль, безперервні княжі міжусобиці й особливо монгольське ярмо надовго призупинили розвиток попередніх культурних здобутків і надбань Київської Русі. На українських землях відродження писемності потроху розпочинається лише з ХVІ ст., тобто напряму пов’язане з ім’ям першодрукаря Івана Федорова. Щоправда, ще до того у Краківській майстерні Швайпольта Фіоля було видруковано кирилицею «Октоїх», «Часословець», а також «Тріодь пісну» і «Тріодь цвітну». Усі ці книги призначалися для потреб місцевої православної громади, але, безсумнівно, посприяли поширенню кириличного шрифту в усій Східній Європі. Крім того, вони доста були насичені елементами живої української мови. Про цю яскраву, хоч і маловідому наразі подію нагадує нам поштова марка України, спеціально приурочена до «500-річчя українського друкованого слова».
Але все ж відлік традицій вітчизняного друкарства прийнято, зазвичай, вести від «Апостола» й «Букваря». Гравер, інженер, ливарник і типограф Іван Федорович Григорук (канонізований як Федоров) народився на території сучасної Білорусі, вищу освіту здобув у Ягеллонському університеті, а десь від середини XVI ст. разом зі своїм земляком і побратимом Петром Мстиславцем осів у Москві. Попервах служив дияконом у Кремлівському храмі, та невдовзі його було переведено до щойно збудованого «Друкарського двору».
Саме тут повною мірою розкрилися їхні з Петром інженерно-мистецькі здібності: за наказом Івана Грозного і при безпосередній підтримці патріарха Макарія ними було підготовлено близько десятка літургійних книжок. Однак після спалення їхньої друкарні (чи то через банальні заздрощі, чи то через конкуренцію з традиційними «гусячими» переписувачами) вимушений був переселитися спочатку до північного Підляшшя, а у вересні 1572-го — до Львова, де якраз і уклав найперший в історії посібник зі слов’янської граматики — «Буквар». Не кажучи вже про численні часослови, «октоїхи», псалтирі... До речі, окрім друкарського ремесла, Іван Федорович прославився також і як майстерний зброяр. Зокрема, саме йому належить винахід нової багатоствольної гармати (тобто наділеної змінними стволами).
Отже, перші дві радянські марки, присвячені І. Федорову із зображенням його пам’ятника в Москві (скульптор С. Волнухін), надійшли в обіг ще в 1934 році. Після того було випущено безліч дуже схожих за сюжетом марок плюс три різних конверти (в тому числі два львівських — із зображенням будівлі Українського поліграфічного інституту), погашені відповідним україномовним штемпелем. Наприклад, у 1983 році побачила світ просто-таки відмінно оформлена марка зі стилізованим під давню гравюру портретом І. Федорова (у зв’язку з 400-літтям смерті митця). Того ж таки року видано конверт із зображенням пам’ятника І. Федорову у Львові.
Ну й, нарешті, вже за часів незалежності Пошта України відзначила 425-річчя заснування першої вітчизняної друкарні випуском конверта з фамільним гербом І. Григорука (Федорова) і пам’ятковим штемпелем (26.02.1998). Цим же штемпелем було погашено й інший конверт (під назвою «Дивосвіт») із зображенням на лицьовому боці львівського «Апостола», а на зворотньому — широким викладом історії розвитку книгодрукування в нашій державі.
Видатний діяч слов’янського культурного ренесансу князь Василь-Костянтин Острозький (1527–1608) був засновником другої за ліком вітчизняної друкарні, а також цілої низки вищоосвітніх шкіл: зокрема, у Турові, Володимирі-Волинському, Острозі. Причому остання з них добре відома нині як Національний університет «Острозька академія», про що свідчить поштовий конверт 2003 р., на якому побіч фасаду Академії в овалах бачимо портрети самого магната та його племінниці Галшки Острозької, котра виділила аж «шість тисяч грошей лічби литовської» на заснування й підтримку місцевого шпиталю, але ще молодою раптово відійшла у вічність.
Портрет К. Острозького присутній і на поштовому блоці Білорусі (2008), причому тут же таки, на полях, — інформативний звіт про його доброчинну діяльність. Постать славного полководця К. Острозького — на одній із наших марок (2005) із серії «Історія українського війська»: її було присвячено блискучому розгрому московитів під Оршею (1512). У 1969 р. конверт з портретом К. Острозького видало товариство «Волинь» у Вінніпегу (Канада). А до 425-річчя «Острозької Біблії» було випущено поштовий конверт України (2006) з оригінальною маркою і пам’ятковим штемпелем.
Протягом ХVІІ ст. силами священнослужителів книжкова справа на наших теренах набуває подальшого бурхливого поширення. Так, у 1602 році на Рогатинщині (Стратин) завдяки львівському єпископові Гедеону Балабану відкривається чергова друкарня, про що, зокрема, засвідчив конверт 2002 р., погашений і пам’ятковим штемпелем (Стратин, 16.11.2002). Та й узагалі Гедеон Балабан з особливою любов’ю опікувався розвитком галицького шкільництва, з-поміж інших суто церковних книжок видавши й славнозвісне «Учительноє Євангеліє». Після нього Стратинську друкарню успадкував архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, який, активно допомагаючи братським школам, випустив у 1616–1624 роках аж одинадцять підручників (у тому числі й біля себе в Радомишлі). Портрет просвітителя — на конверті 2003 року.
У 1611 році в Маняві (територія сучасної Івано-Франківщини) зусиллями Й. Княгиницького (1550–1621) був заснований Скит Манявський — «Твердиня духовності в Західній Україні», як свідчить напис на поштовому блоці України (2003) з портретами самого засновника та вітчизняного творця історико-мистецького іконостаса Йова Кондзелевича (1667–1740).
У 1615 році завдяки фундації Галшки Гулевичівни (1575–1643), дружини київського воєводи й ревної поборниці просвітництва, було закладено підвалини Київської братської школи для дітей шляхти і міщан. Пам’ять про неї вшановано однією з поштових марок серії «Славетні жінки України». До речі, невдовзі ректором цієї школи було призначено видатного письменника-полеміста Мелетія Смотрицького, чи не найбільше, втім, відомого як автор «Граматики словенської», надрукованої 1619 року у Єв’є поблизу Вільна.
Початкову освіту він отримав в Острозі та Віденській єзуїтській колегії. А відтак, подорожуючи разом з білорусом Соломерецьким країнами Західної Європи, прослухав низку лекцій в університетах Лейпціга, Нюрнберга та Віттенберга. Його пам’яті присвячені, зокрема, конверти 1997 та 2008 років.
Одним із вихованців Київської братської колегії був святий Дмитро Туптало-Ростовський (1651–1709), «український церковний діяч та письменник», як зазначено на конверті 2000 року, коли вийшла й відповідна поштова марка з його портретом. Служив ігуменом Києво-Печерського, Густинського, Чернігівського та Батуринського монастирів. А в 1701 році Петро І призначив його навіть Тобольським митрополитом. Мова його богословських праць та проповідей хоч формально й церковно-слов’янська, але все одно щедро, від душі, пересипана живими соковитими перлами тодішньої народної говірки.
У 1632 році відбулося історичне об’єднання двох київських шкіл (Братської з Лаврською) — зі створенням Києво-Могилянської колегії, названої так на честь свого протектора митрополита Петра Могили (1596–1647). Петро Могила хоч і вважається нащадком молдовської княжої династії, а базові знання здобував у Львові. Отже, пам’ять про цю світлоносну воістину немеркнучу особистість вшановано як на його малій батьківщині (Молдова, Румунія), так і в нас. Зокрема, до 400-річчя від дня народження Петра Могили в Україні видано конверт, супроводжуваний при погашенні (Київ, 31.12.1996) штемпелем з його фамільним гербом у візерунку. А на поштовій марці 1998 року зображена українська монета з портретом Петра Могили.
Нарешті, у 1701 році Києво-Могилянський колегіум за сприяння гетьмана Мазепи (1639–1709) отримав статус академії. Іван Мазепа по праву вважається одним із найосвіченіших державних і культурних діячів Європи, якому, що й не дивно, взагалі присвячено безліч поштових марок, конвертів та листівок (насамперед, зусиллями нашої зарубіжної діаспори). Але то вже окрема невичерпна тема для нової публікації...
Академік Любомир ПИРІГ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».