Грані історії
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Листопад 17, 2018

Шановні читачі! 15 червня газеті "Демократична Україна

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років! 

Редакційна колегія

Четвер, 19 Лютий 2015 23:36

Від древніх пожовклих берестяних табличок – до саморобного ливарного верстата

Rate this item
(0 votes)

Через усілякі буремні перипетії сьогодення якось трохи випала з поля зору знаменна дата — 1200-річчя від дня народження Мефодія Солунського, славнозвісного нашого просвітителя, місіонера (а під кінець його життя — архієпископа), творця слов’янської абетки. До того ж, нагадаємо, саме нині* численні прихожани Української греко-католицької церкви офіційно відзначають День рівноапостольних братів Кирила та Мефодія.
З цієї нагоди пропонуємо вам ознайомитися з тематичною статтею академіка Любомира Пирога — про історію зародження давньоруської грамоти і друкарства.
* * *
Але спочатку — коротеньке редакційне дос’є на щедро увіяного легендами й порохом часу ювіляра.


Отже, болгарин Мефодій Солунський (в миру — Михайло) народився 815 року в м. Фессалоніки Візантійської імперії, в родині знатного тамтешнього воєначальника. Тож із твердої батьківської волі рано вступив на військову службу й відтак більше десяти років керував ущерть заселеною слов’янами північною областю Македонії. А постригшись пізніше в ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселилися до Моравії, аби проповідувати там християнство.
Кирило і Мефодій переклали на зрозумілу місцевим мешканцям мову Псалтир, «Апостольські послання», деякі вибрані місця з Євангелія. То чи варто дивуватися, що за настійливе впровадження слов’янізмів їх звинуватили у єресі, внаслідок чого брати навіть змушені були у 866 році виправдовуватися на колінах перед самим Папою Римським. На щастя, тоді все скінчилося добре: Адріан II навіть цілком офіційно дозволив їм розповсюджувати слов’янські церковні рукописи. Але тут раптом не на жарт занедужав молодший із братів. Перед самою смертю, прийнявши святе причастя, він чи не з останніх сил устиг таки заповісти Мефодію: «Ми з тобою, немов ті два під’яремні воли: якщо від тяжкої ноші падає один із них, то інший мусить узяти остаточне виконання місії на себе!»
Відтак, залишившись на самоті, старший брат повернувся до богослужіння у Моравію, де невдовзі досяг високого архієпископського чину. Ну й, звісно, у вільний від церковних обрядів час продовжував ще й свою воїстину подвижницьку працю над перекладом Біблії. Але, наче той багатостраждальний праведник Йов, устиг ще на старості декілька років провести у в’язниці — внаслідок підступних інтриг німецьких феодалів...
А тепер, як і було обіцяно, свою філателістичну розвідку представить невтомний дослідник вітчизняної історії академік Любомир Пиріг.
Едуард ЩУР

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».