ЯКЩО РОДИННИЙ ЧОВЕН ДАВ ТРІЩИНУ...
Якби кожна сімейна криза сама по собі була достатньою причиною для розлучення, то на землі не залишилося б подружніх пар. Кризи можна пережити, і зробити це потрібно разом. Проте якщо цей важкий перехідний етап у вашому родинному житті затягнеться, він здатний зруйнувати взаємини.
Можна виходити заміж і одружуватися незліченну кількість разів. Та кожен новий союз проходить через одні й ті самі етапи. Часто навіть причини конфліктів і теми сварок лишаються практично незмінними. В цьому немає нічого дивного. Кризи сімейного життя об'єктивні й передбачувані, адже спільне життя, по суті, починають вести дві малознайомі людини. Якщо вони не можуть уникнути сімейних криз, то здатні до них підготуватися і поводитись свідомо і конструктивно.
Перша криза може виникнути в перший рік спільного життя. У молодої дружини мов полуда спадає з очей: вона починає помічати найменші недоліки партнера — надто худий або, навпаки, товстий, чавкає, багато часу проводить на роботі, перед телевізором тощо. Любовні чари минули, і вона дивиться на нього більш тверезим поглядом. Те саме, щоправда, набагато рідше, трапляється і з чоловіком.
Це закономірно: на початку стосунків люди прагнуть виглядати набагато краще, щоб сподобатися партнерові, але з часом усе-таки стають самими собою. Тому «криза першого року» пов'язана з труднощами взаємного «притирання». Він розкидає речі, вона не терпить безладу. Він скупий, вона марнотратна. У цей час чоловік і дружина ніби починають знайомитися одне з одним заново. Не завжди це знайомство виявляється приємним.
Що робити? Відверто обговорити разом усе, що хвилює. Зізнатися у своїх слабкостях, недоліках і окреслити шляхи подальшої взаємодії з партнером. Труднощі цього періоду пов'язані ще й з тим, що люди схильні шукати в іншій людині те, чого не вистачає їм самим, і таким чином вирішувати свої проблеми за чужий рахунок. Ця криза допомагає подивитися на себе зі сторони — стати самостійнішим, бути рівноцінним партнером, а не потрапляти в любовну залежність.
Кризу трьох років можна назвати боротьбою за владу, вона може тривати кілька років, а інколи ставати постійною та уповільнюватися. Важко навчитися приймати одне одного таким, яким ви є, завжди з усім погоджуватися, однаково думати, хотіти одного й того самого. Якщо кожне спільне рішення перетворюється на скандал, потрібно шукати компроміси.
На цьому етапі найголовніше — навчитися коректно висловлювати свої бажання і будувати відвертий діалог із партнером. Важливо, щоб інтереси обох партнерів було враховано, аби ніхто не змушував іншого займати погоджувальну позицію. Оскільки це закладає фундамент для подальшого незадоволення партнера, який змушений пригнічувати свої бажання. Ця пригніченість у майбутньому може вилитися у конфлікт або непряму агресію.
Усі люди з часом змінюються, хтось розвивається, а хтось залишається на місці. В якийсь момент раптом виявляється, що у чоловіка або дружини з'явилися нові інтереси, потреби, знайомі. Якщо у попередні роки вони звикли бути відвертими одне з одним, то з меншими зусиллями зможуть виробити нову гнучку систему взаємин, уносячи зміни до свого «сімейного кодексу». Проте буває так, що подружжя розвивається в різних напрямках. Один виріс з існуючих стосунків, а інший продовжує чіплятися за минуле. На жаль, ціннісні кризи подолати найважче, часто один із варіантів виходу з такої кризи — дозволити іншій людині йти своєю дорогою.
Кризу семи років інколи називають кризою монотонності, коли «заїла нудьга». Чоловік і жінка пройшли через багато перешкод, знають одне одного дуже добре, щоб залишилося місце для романтики. У сім'ї все налагоджено: побут, інтимні стосунки, спілкування, робота. Здається, що кохання стало звичкою. Хочеться сплеску емоцій, феєрверку, моря відчуттів. Статистика свідчить, що на цьому етапі ініціатором розлучення найчастіше стає жінка. Якщо в полі її зору з'являється залицяльник, вона готова на необачні вчинки.
Більшість чоловіків скаржиться на те, що дружини не розділяють їхнє захоплення, ігнорують романтичні пориви. І теж заводять подругу на стороні: нові стосунки дають змогу їм знову відчути себе «мисливцями». При цьому чоловік може не думати про розлучення з дружиною. Він не хоче руйнувати сім'ю, звичний спосіб життя. Він надто цінує свої зусилля, витрачені на створення всього цього.
Інколи в цей період об'єднати сім'ю може нова спільна справа — бізнес, хобі чи заняття спортом або поява якоїсь зовнішньої проблеми, що загрожує сімейному благополуччю. Для деяких пар новим медовим місяцем може стати спільна подорож. Але це має бути не пляжний відпочинок, а більш активне проведення часу. Новизна вражень, можливість навчитися чогось нового, екстремальні ситуації — все це пробуджує емоції й відчуття, що «заснули».
Одначе так відбувається не завжди. Трапляється, люди настільки «наситилися» одне одним, що єдиним виходом із «болота» сімейного життя видається розлучення. На жаль, і в новій родині не уникнути кризових етапів. Тому нерідко доводиться чути: «Чи треба було змінювати своє життя, якщо все повторюється спочатку?»