УКРАЇНА ПОЗБУВАЄТЬСЯ МЕЛАНЖУ
Серед багатьох чинників, що впливають на боєготовність війська, не останнє місце посідає дотримання в ньому вимог чинного законодавства.

Міжнародні експерти стверджували, що, зважаючи на темпи утилізації, для повного знищення меланжу може знадобитись... 100 років!.. Проте останнім часом ситуація почала змінюватись. У кращий бік.
Не хочеться зурочити, але, схоже, від етапу багаторічного очікування ми нарешті переходимо до практичних дій. Чого конкретно вдалося досягти, вирішуючи проблему утилізації меланжу, розповідає директор Департаменту утилізації компонентів рідкого ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України Анатолій Сосновський.
— Анатолію Петровичу, про меланж і можливі шляхи його утилізації говориться вже не один рік. Усе ж таки нагадайте, будь ласка, передісторію «меланжевого питання» в Україні. Чому його слід якнайшвидше утилізувати?
— Меланж — це хімічний компонент, окислювач, необхідний для горіння ракетного палива. Після зняття з озброєння українського війська ракет, які приводили в рух саме таким видом палива, на території нашої держави залишилися значні його запаси. Особливість цієї речовини в тому, що меланж — це агресивна хімічна сполука. Він складається з концентрованої азотної кислоти, чотириокису азоту та інгібіторів корозії, які уповільнюють процес псування резервуарів, у яких зберігається. Тож зрозуміло, що його слід утилізувати. Але, як бачимо, справа виявилася не з простих.
1999 року була прийнята державна цільова програма утилізації компонентів ракетного палива, однак через відсутність коштів вона залишилася нереалізованою. До того ж документом передбачалося, що кінцевим продуктом переробки має бути азотна кислота, на яку тоді не було попиту.
Шукали й інші можливі шляхи утилізації. Зокрема, були намагання вирішити проблему силами і засобами вітчизняних підприємств хімічної промисловості. Так, фахівці науково-впроваджувального інноваційного підприємства «Струм» (м. Вінниця) запропонували переробляти меланж на мінеральні добрива. Однак здійснити проект так і не вдалося.
У Дніпродзержинську в межах згаданої програми було створено дослідну промислову установку, опрацьовано технології і навіть проведена практична утилізація незначної кількості меланжу. Однак у ході експлуатації з’ясувалося, що обладнання потребує доопрацювання. Дефіцит бюджету не дозволив завершити розпочатий проект і ввести дослідний зразок в експлуатацію вже як установку промислового призначення.
2005 року Організація з безпеки та співробітництва в Європі відповіла на звернення української сторони щодо проекту утилізації меланжу в Україні. Цього ж року відбувся міжнародний семінар за участі ОБСЄ і НАТО. Також було проведено техніко-економічний аналіз можливостей утилізації. Фактично тоді ми і розпочали практичну реалізацію проекту, який впроваджуємо сьогодні спільними зусиллями. Мається на увазі утилізація меланжу за рахунок коштів, що надійшли від країн-донорів — членів ОБСЄ.
На сьогодні 16,3 тис. тонн надлишкових некондиційних компонентів ракетного палива зберігається на території шести військових частин, дислокованих у Калинівці (Вінницька обл.), Ценжіві (Івано-Франківська обл.), Радехові (Львівська обл.), Любашівці (Одеська обл.), Шевченковому (Харківська обл.) та Білій Церкві (Київська обл.).
Об’єкти зберігання побудовано в 50–60-х роках минулого століття, а власне самі резервуари експлуатуються понад 20 років, тому більшість із них майже повністю вичерпала встановлені терміни експлуатації. Товщина стінок ємностей під впливом агресивної рідини з кожним роком зменшується. Це може призвести до їхньої остаточної руйнації та витоку меланжу. Гадаю, не потрібно пояснювати, що в такому разі ґрунтові води та навколишні землі стануть небезпечними для використання на десятки років. А їхнє очищення може стати вкрай витратним та тривалим процесом.
Тому Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про затвердження переліку компонентів рідкого ракетного палива, яке підлягає утилізації в обсязі 14,7 тис. тонн.
— Скажіть, будь ласка, чому саме тепер для меланжу настав час «Ч», адже його можна продовжувати перекачувати у справні резервуари, як це робилося раніше?
— Для того, аби зменшити соціальне напруження в місцях зберігання меланжу та попередити ймовірну небезпеку, Міністерство оборони України спільно з Організацією з безпеки та співробітництва в Європі провело відповідну роботу, результатом якої є реалізація проекту щодо утилізації трьох тисяч тонн меланжу, що зберігається на території військових частин у Калинівці та Ценжіві.
Окислювач ракетного палива планується утилізувати за рахунок країн-донорів, які фінансують цю програму. 16 вересня нинішнього року тимчасово виконуючий обов’язки міністра оборони України Валерій Іващенко та Генеральний секретар ОБСЄ пан Марк Перрен де Брішамбо у присутності представників російського виконавця, який виграв тендер на утилізацію меланжу, підписали тристоронній контракт. Документом передбачається вивезення меланжу за територію України й утилізацію його на двох федеральних казенних підприємствах Російської Федерації. Це завод імені Свердлова (м. Дзержинськ), який спеціалізується на виготовленні вибухових речовин і спецхімії, та Бійський олеумний завод, що окрім вибухівки виготовляє олеум, сірчану кислоту та іншу продукцію.
Контракт передбачає виконання робіт протягом одного року. Роботи з вилучення меланжу планується розпочати в середині листопада нинішнього року. Тож є надія, що до кінця наступного року Україна позбудеться 3,168 тис. тонн меланжу, який зберігається у Вінницькій та Івано-Франківській областях.
За умови вдалої реалізації цього проекту секретаріат ОБСЄ готовий надати наступний транш допомоги. Наступними об’єктами, які буде пропонувати для фінансування Міністерство оборони України, стануть склади у Радехові та Шевченковому.
— Що саме передбачено зробити за умовами контракту і який внесок у здійснення проекту робить українська сторона?
— На території військової частини буде зосереджено необхідну кількість цистерн, призначених для перевезення небезпечного вантажу. З дотриманням усіх заходів безпеки окислювач ракетного палива перекачуватиметься з ємностей, де зберігається, у цистерни, в яких перевозитиметься на казенні підприємства хімічної промисловості Російської Федерації.
Відразу хочу зауважити, що однією з умов тендера є недопущення використання меланжу на військові потреби. Виконавець зобов’язався переробити окислювач для використання в народному господарстві. Згідно з меморандумом про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і ОБСЄ, вартість продуктів утилізації і є внеском української сторони в реалізацію цього проекту.
— Якщо ми говоримо про допомогу Україні з боку міжнародних організацій, то цілком очевидно, що проект утилізації окислювача ракетного палива є досить недешевим?
— Департаментом утилізації компонентів рідкого ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України опрацьована концепція утилізації, яка затверджена відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Вона передбачає утилізацію як силами вітчизняних промислових підприємств, так і за допомогою міжнародної спільноти. Але, як бачимо, самотужки проблему вирішити поки що не вдається.
Відповідно до концепції потреба в коштах на утилізацію запасів меланжу в Калинівці та Ценжіві становить 115,7 млн грн. Це, безумовно, великі кошти. Але я хочу звернути особливу увагу на те, що в результаті проведеної роботи вивільниться чималий фінансовий ресурс. Судіть самі: лише на утримання військових частин, де зберігається меланж, з державного бюджету щорічно витрачається близько 9 млн грн.
— Анатолію Петровичу, утилізація меланжу — справа надзвичайно важлива. Однак у кожній з частин, де він зберігається, служать і працюють люди. Якою буде їхня подальша доля?
— Відповідно до плану реформування Збройних сил об’єкти зберігання в Калинівці та Ценжіві підлягають розформуванню. Після вивезення меланжу на територіях цих військових частин проводитимуться роботи з ліквідації наслідків їхньої діяльності. Зокрема, буде проведено попереднє екологічне обстеження, після якого триватиме комплекс робіт із нейтралізації існуючого забруднення. Лише в разі позитивного висновку щодо екологічного стану цих територій прийматиметься рішення про їх передачу місцевим органам влади.
Що стосується військовослужбовців, то всім їм будуть запропоновані посади за фахом в інших місцях. Цивільний персонал буде працевлаштовуватися через міські центри зайнятості.
Загалом усі повинні з розумінням поставитися до процесів, які відбуватимуться найближчим часом у цих гарнізонах, адже всі разом ми виконуємо важливу державну справу.

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ

також у паперовій версії читайте:

---