Згідно з повідомленням Держкомстату, різниця між експортом та імпортом за вісім місяців цього року скоротилася більш ніж утричі — з торішніх 11 млрд дол. до 3,1 млрд дол. Коефіцієнт покриття імпорту дорівнює 0,87%, торік — 0,79%. Незважаючи на кризу, Україна, як і раніше, має торгових партнерів — 204 країни. До деяких з них наша держава навіть збільшила поставки своєї продукції, зокрема до Китаю — в 2,5 раза, до Індії — на 37%, це — чорні метали, руда, жири, олія, продукція АПК.
Але, на жаль, загалом експорт упав удвічі: до країн СНД скоротився на 50%, до європейських держав — на 44,6%, азійських — на 67%, африканських — на 62%, до Гондурасу — на 92%, а в країни Америки становить лише 18,5% торішнього.
Ще кілька років тому фахівці Мінекономіки звернули увагу на досить парадоксальний факт — європейська орієнтація України чомусь не корелюється з торгово-економічними відносинами нашої держави з європейськими державами. Як свідчить статистика, частка експорту до країн СНД в обсязі вітчизняної зовнішньої торгівлі становить 35%, Азії — 30%, Європи — 25%, Африки — 7%, Америки — 2,5%. Приміром, у 2007 році Україна активно торгувала з країнами БРІК (Бразилією, Росією, Індією, Китаєм), при цьому Росія була головним нашим партнером.
У 1996 році частка країн ЄС у вітчизняному експорті сягала 21%, Росії — 38,7%, потім частка європейських держав збільшувалась, а країн СНД, зокрема й Росії, зменшувалася. Пік був зафіксований у 2003 році — поставки українських товарів до європейських держав сягнули 34%, тоді як експорт у Росію знизився до 18,7%. Починаючи з 2004 року, тенденція різко змінилася — обсяг експортованої до Європи української продукції щороку падав, а до країн СНД, зокрема Росії,— зростав. У 2007 році частка європейських країн в нашому експорті дорівнювала 29,9%, а частка Росії — 25,4%.
Нині країнам Європейського Союзу Україна продає 23,1% своїх товарів, а в цілому державам Європи — 25%, Росії — 20,1%. На жаль, упродовж останніх двох років торгівля з РФ, кажуть в Мінекономіки, перебувала у фазі стагнації: торік товарообіг дорівнював 43%, нинішнього року — 42%, протягом останніх сімох місяців зафіксовано негативну тенденцію до спаду — 48%, 47%, 45%, 45%, 45%, 44%, 43%. Поліпшення ситуації найближчим часом фахівці міністерства не прогнозують.
У 1998–1999 роках теж була криза. Після неї на докризові обсяги торгового обороту з Росією Україна вийшла аж через чотири роки — 2002-го. Експорт відновився за два роки, але темпи збільшення обсягів торгівлі у 1999 році щомісяця сягали майже 10%. Нині ті темпи ледве сягають 6%, тож докризових обсягів торгівлі доведеться довго чекати. Хоча у четвертому кварталі, кажуть експерти, матимемо непогані показники зростання обсягів експорту завдяки арифметичному ефекту, адже торік падіння експортних поставок було досить відчутним.
Краще продавати, ніж купувати Аналітики уважно стежать за показником зовнішньої торгівлі, оскільки він є важливим чинником, що впливає на міцність національної валюти — більше експортуватимемо, більше матимемо валюти. На жаль, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі останнім часом почало збільшуватись. Фахівці пояснюють: це відбулося через те, що українські металурги знову дещо скоротили свій експорт, а імпорт енергоносіїв збільшився. Водночас експерти стверджують, що зафіксувати тенденцію до погіршення можна буде лише за кілька місяців. Проте на початку 2010 року Україна навряд чи нагадуватиме ситого експортера. Наша країна залишатиметься неттоімпортером і наступного року, адже вона недоімпортована мінеральною продукцією, енергоносіями, машинами (і не тільки легковими), інвестиціями, споживчими товарами. Тому експерти не мають підстав говорити про стабільне формування неттоекспортерської позиції України. Отже, можна припустити, що від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі або різниця між експортом та імпортом і надалі «тиснутиме» на гривню. Проте, припускають фахівці, ситуація може дещо виправитися завдяки збільшенню інвестицій, на які можна сподіватися після подолання світової економічної кризи та завершенню президентської кампанії в Україні.
Багато позитивного чекає наша країна від утворення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом. Експерти запевняють, що, увійшовши у ЗВТ, Україна отримає доступ до європейського ринку (459 млн споживачів); будуть однакові тарифи та правила торгівлі, європейські стандарти і «правила гри» для українських компаній в ЄС; відбудеться перехід від обов'язкових до добровільних стандартів; взаємне визнання результатів сертифікації. Серед плюсів — і більш високий рівень захисту інтелектуальної власності; чіткі правила щодо державних закупівель, конкуренції та державної допомоги; запровадження «безпаперових» митних процедур; тісна співпраця митних органів України та ЄС, спільна боротьба проти корупції.
Переговори про зону вільної торгівлі розпочалися в березні 2007 року і поки ще тривають без особливого поступу для нашої країни. Власне, зустрічі з представниками ЄС з приводу утворення зони вільної торгівлі не припиняються, але до остаточних результатів ще далекувато. Восьмий раунд переговорів відбувся на початку жовтня. Сторони домовились, що наступна зустріч проходитиме в грудні в столиці України, а також попередньо узгодили час і місце проведення ще двох раундів — на початку березня в Брюсселі та в середині травня в Києві. Тож до кінця року, як дехто сподівався, наша країна не матиме з Європейським Союзом угоди про ЗВТ. І це, на думку фахівців, певніше за все, краще, ніж гірше — не варто поспішати, відстоюючи національні інтереси.
Переговори щодо зони вільної торгівлі зазвичай є складними, тому посадові особи, на яких покладено підготовку саме цієї частини майбутньої угоди про асоціацію між Україною та ЄС, категорично відмовляються називати дату завершення переговорного процесу. Хоча цікавить бізнесменів та експертів саме термін, оскільки зміст переговорів є сталим уже впродовж багатьох місяців. Це узгодження митних правил, санітарних та фітосанітарних стандартів продукції, індексація місця походження товарів, захист інтелектуальної власності, заохочення до сприятливих і чесних умов інвестування. Самий тільки перелік статей угоди про майбутню ЗВТ міг би зайняти не одну сторінку.
Складні переговори Дата завершення переговорного процесу цікавить бізнесменів та експертів не випадково. Адже певної інтриги перемовам додали вищі керівники нашої країни. І Президент України Віктор Ющенко, і Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко нещодавно майже синхронно заявили про бажання завершити переговори і навіть укласти з ЄС угоду про асоціацію ще до президентських виборів в Україні, тобто до середини січня 2010 року.
Справа української місії України при ЄС — не обговорювати волю найвищих посадовців держави, а шукати шляхи до її виконання. На жаль, як зауважують експерти, бажання політиків залишити власний доробок у вітчизняній історії для дипломатів означає лише одне — негайно і значно послабити переговорні позиції України. Варто нагадати, що переговори про умови торгівлі наша країна веде не з новачками, а з представниками ЄС, де попри демократичність дуже жорстко вміють відстоювати власні економічні інтереси і, до речі, чудово усвідомлюють недосвідченість та ментальні особливості торговельних партнерів, і не тільки в українських.
У Єврокомісії заяви наших керівників про строки укладання угоди з ЄС про асоціацію викликали подив, адже, на відміну від нас, європейці не знають гасел на зразок «п'ятирічку — за чотири роки». Вони навіть розуміння почали виявляти, мовляв, завершимо якісь глави переговорного процесу, приміром, до наступного саміту Україна — ЄС, аби було що показати. Але далі такого незначного заохочення справи не пішли. І зрозуміло чому, адже європейці дійсно досвідчені в торгівлі. Вони добре знаються на труднощах й ризиках переговорів. Наприклад, однією зі складних тем є так звані географічні зазначення. Для пересічних українських громадян і, на жаль, для багатьох представників малого та середнього українського бізнесу це словосполучення є чимось далеким і малозрозумілим.
І дарма. Тому, що, наприклад, за європейськими нормами, шампанським може називатися лише вино, вироблене у французькій провінції Шампань. За європейськими законами, усі нормативи і специфікації, навіть назви підприємств, як-от «Одеський завод шампанських вин» або «Закарпатський коньячний завод», не мають права навіть на внутрішнє застосування. Це означає не тільки те, що продукція таких українських підприємств після підписання угоди про ЗВТ не потрапить на європейський ринок, а й те, що подібні продукти слід буде вважати контрафактними й заборонити навіть в Україні.
Тож якою згубною може виявитися угода про ЗВТ для десятків, а то й сотень українських підприємств, які від дня заснування випускали традиційні українські товари, які, з європейського погляду, такими назвати не можна!
Тому, радять фахівці, поспішати з підписанням угоди про ЗВТ необхідно, не орієнтуючись на політичні інтереси або гучні події.
Головне — якість Помилково вважати, що після укладення угоди про ЗВТ українська продукція зможе легко потрапити на європейський ринок. Однією з основних проблем, яка ускладнить цей процес, є її низька якість, що частково пов'язується з невідповідністю норм технічного регулювання в Україні та ЄС. З огляду на подальше спрощення процедури експорту перед українськими виробниками постає вимога щодо підвищення якості продукції, гармонізації вітчизняної законодавчої бази зі стандартами ЄС, які регулюються директивами Єврокомісії.
За умов приєднання до світового ринку державним органам влади, на думку експертів, варто терміново спланувати заходи для підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку, збільшити частку конкурентоспроможної вітчизняної продукції на ньому, вдосконалити механізм його регулювання відповідно до ухваленої державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку до 2012 року.
Часу на адаптацію до нових стандартів в національного бізнесу не надто багато. Припускають, що від моменту набрання угодою з ЄС чинності до повноцінного функціонування ЗВТ мине щонайбільше десять років. Доти на деякі галузі економіки, найчутливіші до умов роботи на ринках СОТ та ЄС, поширюватимуться перехідні положення, спрямовані на захист вітчизняного капіталу.
Найкращим сценарієм для українських виробників могло б стати асиметричне обнуління ставок: ЄС знизить увізне мито відразу після того, як угода набере чинності, а Україна робитиме це впродовж перехідного періоду, тривалість якого залежатиме від конкурентоспроможності національної продукції. Зменшення імпортних тарифів теж має відбуватися поступово, з максимально можливим перехідним періодом для деяких особливо чутливих груп товарів. Виробники мають скористатися перехідним періодом для переоснащення виробництва та підготовки до посиленої конкуренції з європейськими товарами на внутрішньому ринку.
Додаткового дослідження потребує й питання співвідношення взаємних зобов'язань між Україною та 11 країнами СНД (зокрема й з основним торговельним партнером — Росією), що ратифікували угоду про створення зони вільної торгівлі в 1994 році, а також між Україною, Росією, Білоруссю, Казахстаном у контексті створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).
Недооцінка тих домовленостей може призвести до того, що після підписання угоди про ЗВТ з ЄС виникнуть юридичні колізії щодо правил визначення країни походження товару. Крім того, в межах ЄЕП потрібна уніфікація законодавства України з правовими нормами інших членів організації. Аналогічну процедуру передбачено й відповідно до угоди про ЗВТ з Євросоюзом. Зрештою, Україна буде пов'язана продубльованими зобов'язаннями з різними міжнародними суб'єктами.
Унаслідок таких прорахунків можуть погіршитися відносини з партнерами в СНД, виникнути підстави для міжнародних судових процесів. Тому слід всебічно дослідити співвідношення правового регулювання економічних зон та режимів з усіма партнерами України перед підписанням угоди з Євросоюзом.
На що сподіватись? Зовнішня торгівля — важливий чинник економічної діяльності нашої країни, для її активізації необхідно подолати фінансово-економічну кризу, яка поки що не здається. Експерти, які складають макроекономічний прогноз для нашої країни, припускають, що внутрішнє споживання в Україні знижуватиметься через падіння реальних доходів населення та зростання безробіття. До кінця року світові ціни на основні експортовані товари (сталь, хімічну продукцію, зерно) лишатимуться на рівні першого кварталу. Доступ українських компаній до зовнішнього фінансування буде дуже обмеженим як мінімум до середини 2010 року.
Уряд виконуватиме свої зобов'язання за зовнішніми боргами, а також надалі надаватиме підтримку підприємствам, у яких є заплановані на нинішній рік зовнішні виплати. Іноземні банки сприятимуть своїм дочірнім структурам. Деякі компанії та комерційні банки, не розрахувавшись за зовнішніми позиками, будуть змушені їх реструктуризувати. Уряд зможе отримати зовнішнє фінансування на додаток до кредитів МВФ та Світового банку. Нацбанк обмежуватиме рух капіталу, а за потреби — доступ до міжбанківського валютного ринку до відновлення стабільного припливу валюти.
Поступове відновлення банківського кредитування почнеться в четвертому кварталі. Кредитування в іноземній валюті й надалі не розширюватиметься. Довіра до банківської системи міцнішатиме, але масовий приплив вкладів почнеться не раніше, ніж наступного року. Ставки основних податків (ПДВ, податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб) залишаться без змін. Деякого пожвавлення на зовнішніх ринках варто сподіватися наприкінці нинішнього року.