РЕАГУВАННЯ ШВИДКЕ, ДІЇ МОБІЛЬНІ
Кілька жителів одного з подільських сіл вирішили відпочити в лісі. Та не встигли ще й багаття розпалити, як наткнулися на артилерійський снаряд, що стирчав із землі. Відразу викликали саперів, і ті, прибувши на місце, знешкодили небезпечну знахідку. Правда, після того як ретельно обстежили прилеглу територію, знайшли ще майже 300 боєприпасів часів Великої Вітчизняної.
Незважаючи на те, що після війни минуло вже багато років, вона і досі нагадує про себе смертоносними скарбами. І це попри те, що в повоєнний час сапери знешкодили понад мільйон вибухонебезпечних предметів. На жаль, проблема очищення від них українських земель і досі залишається актуальною. Кращим свідченням того є факт, що лише торік і тільки зусиллями Міністерства з питань надзвичайних ситуацій ліквідовано майже 102 тис. мін, гранат, снарядів, авіаційних бомб. Але, окрім них, вистачає й інших, більш сучасних...
Упродовж десятиліть, як відомо, на теренах України дислокувалося майже мільйонне військове угруповання, яке мало у своєму розпорядженні сотні складів та арсеналів, де зберігалися боєприпаси. Один з них тривалий час розміщувався неподалік Києва — у Білоцерківському районі. Років 40 тому на них сталися несанкціоновані вибухи: снаряди розліталися в радіусі десятків кілометрів. Звісно, що після того як вибухи припинились, сапери зачистили прилеглу до арсеналів територію. Але чи не надто сумлінно вони працювали, чи техніка зрадила, але чимало снарядів залишилося в землі, нагадавши про себе на початку 2000 року: двоє місцевих жителів натрапили на авіаційну бомбу і почали її розбирати. Пролунав вибух, який в одного з них відібрав життя, а інший з важкими пораненнями був доправлений до районної лікарні. Про це, як водиться в подібних випадках, місцева влада повідомила МНС України.
Прибувши на місце трагедії, піротехніки Київського окремого аварійно-рятувального загону оперативного призначення МНС України сподівалися, що знайдуть щонайбільше кілька боєприпасів. Але помилилися: виявили майже дві тисячі авіаційних бомб, артилерійських снарядів, зокрема й реактивних...
Останнім часом піротехніків цього відомства все частіше залучають до розв’язання проблем, спричинених перебуванням військових частин.
— У 2006 році Міністерство оборони України запропонувало нам взяти, як мовиться, опіку над колишніми військовими полігонами,— розповідає директор Департаменту управління рятувальними силами МНС України генерал-лейтенант запасу Григорій Марченко.— Керівництво нашого міністерства погодилося. Тож на нас покладено завдання — очистити від вибухонебезпечних предметів 34 полігони, які виявилися непотрібними нашим Збройним силам. Їхня загальна площа — 150 тис. гектарів. Для цього вже створено 84 підрозділи з розмінування. Передбачається, що до кінця цього року вдасться очистити понад 30 гектарів землі.
Зважаючи на загальну площу полігонів, згадуваних вище, ця цифра, на перший погляд, може здатись замалою. Однак варто знати, що роботи з демілітаризації земель є важкими і ризикованими. Наприклад, чимало авіаційних бомб, що не вибухнули, «сховалися» на глибині 4–5 метрів і виявити їх непросто: для цього потрібне спеціальне обладнання, час. Окрім того, виконання подібних робіт обходиться в солідну суму. МНС намагається всіляко вишукувати додаткові, тобто позабюджетні, кошти. У відомстві, зокрема, сподіваються на допомогу з боку міжнародних організацій, суб’єктів господарювання, зацікавлених у якомога швидшому розв’язанні проблеми, а також місцевих органів влади.
Варто навести такий приклад дієвої співпраці МНС й органів влади. В урочищі Товсте, що на Київщині, поновлено роботи, спрямовані на повне очищення його від вибухонебезпечних предметів. Фінансову допомогу надала обласна державна адміністрація.
Роботи піротехнікам додали й вибухи, що сталися кілька років тому на складах з боєприпасами МО України. Наприклад, на 275-й ракетно-артилерійській базі, що поблизу Новобогданівки, внаслідок детонування десятки тисяч снарядів порозліталися в радіусі кількох кілометрів.
— Ми виконали величезний обсяг робіт,— згадує Григорій Марченко.— Наші фахівці знешкодили майже 36 тисяч боєприпасів різного калібру. Близько 10 тисяч з них знищено шляхом контрольованого підриву. Наші фахівці повністю очистили від вибухонебезпечних предметів майже 150 гектарів землі, передавши її місцевій райдержадміністрації в користування. При цьому вони щомиті ризикували своїм життям.
Оскільки практично вся територія України нашпигована смертоносними сюрпризами, щоб запобігти несанкціонованим вибухам, у державі затверджено програму протимінної діяльності. Мета її втілення — виявлення мін, снарядів і їхнє знешкодження. Для кожного регіону розроблено план дій, визначено ділянки, які потрібно обстежити тощо. Заплановано, що протягом наступних п’ятьох років уся територія України буде обстежена саперами й очищена від мін та снарядів. Правда, за однієї умови: якщо держава асигнує для цього необхідні кошти. У Міністерстві з надзвичайних ситуацій кажуть, що сума, необхідна для виконання цього завдання, не є астрономічною. Крім того, вкладені кошти скоро окупляться, оскільки очищена територія використовуватиметься суб’єктами господарювання, наприклад, аграрними підприємствами. Та головне в тому, що будуть збережені людські життя. Адже лише протягом останніх 12 років від вибухонебезпечних предметів, що залишилися після війни, а також у спадок від радянської армії, постраждало майже 250 чоловік, з яких 58 — діти. З них 102 чоловіки загинуло, зокрема 18 дітей.
Одним з важливих завдань, покладених на структури цивільного захисту, є оперативне реагування на надзвичайні ситуації, які, на жаль, трапляються в нас досить часто. Чого варта сама лише вугледобувна галузь!.. Від того як спрацюють відповідні підрозділи, часто залежить не тільки безпека людей, а і їхнє життя. Це ще раз доведено під час торішньої повені на Західній Україні, лихо зачепило й інші регіони, зокрема Вінницьку область.
— Я і моя донька своїм життям зобов’язані солдатам-рятувальникам, — розповідала мені жителька одного з подільських сіл, яка, рятуючись від розбурханого Дністра, вилізла на смереку, прихопивши з собою семирічну дівчинку.— Коли б не вони, то стихія поглинула б нас...
Зважаючи на актуальність цієї проблеми, Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про реорганізацію аварійно-рятувальних та спеціальних загонів. Згідно з цим документом вони перетворюються у спеціальні регіональні центри швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а на їхній основі будуть створені мобільні авіаційні комендатури. При цьому чисельність особового складу не збільшуватиметься, зате технічне оснащення повинно зазнати суттєвих змін. Передбачається також, що в їхньому складі з’являться літаки чи гелікоптери, що покращить мобільність цих центрів. Правда, вирішення цього питання потребуватиме часу і коштів.
За словами генерала Григорія Марченка, назріла необхідність у створенні Державного центру управління в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру, яких, на жаль, теж побільшало, насамперед на українських шахтах. (До того ж Україна має на своїх теренах тисячі промислових об’єктів, експлуатація яких пов’язана з використанням небезпечних для людського здоров’я компонентів, через нашу країну проходять нафто- й газопроводи, і в разі виникнення будь-яких НС під загрозою опиняться десятки тисяч людей). Тому держава повинна мати всі можливості для своєчасної їх локалізації. На центр, про який ідеться, покладатимуть завдання державної ваги. Наприклад, він координуватиме діяльність усіх міністерств і відомств, залучених до ліквідації наслідків, скажімо, аварії на шахті чи нафтопроводі, сюди надходитиме вся інформація про перебіг ліквідаційних робіт. Фахівці центру організовуватимуть також і взаємодію з міжнародними організаціями, зокрема з ООН, НАТО, ЄС. Словом, завдяки створенню Державного центру управління в надзвичайних ситуаціях Україна матиме потужну структуру, яка сприятиме ефективному цивільному захисту країни, її громадян.