ЩОБ НЕ ЗАПЛАТИТИ ЗДОРОВ’ЯМ НАЦІЇ...
Навіть в умовах малоземелля і невисокої родючості ґрунтів Львівщина впродовж століть залишається аграрною, а її населення ревно дотримується традицій сільського господаря. На території області, що становить 3,6 відсотка площі держави, живе 5,5 відсотка громадян, зокрема майже сім відсотків усього сільського населення України. Територіальні сільські громади області, які об’єднують майже 40 відсотків тих, хто населяє область, переживають складні процеси післяприватизаційного становлення на тлі загострення демографічних проблем (частка домогосподарств, у яких нараховується лише одна і дві особи, сягнула 44.2 відсотка). Загалом в аграрній сфері на Львівщині зайнято понад 188 тис. осіб, або майже 32 відсотки селян у працездатному віці. Рівень середньої заробітної плати в сільськогосподарських підприємствах області торік досяг 1066 грн, що в 1,7 раза є вищим за показник попереднього року. Профільні вищі навчальні заклади щороку випускають близько шести тисяч фахівців аграрних спеціальностей. Тим часом потужні індустріальні інвестори тваринницьких ферм, зернових угідь наймають на роботу фахівців з Франції, Австрії, Німеччині, тоді як, на думку експертів, слід віддавати перевагу вітчизняним. Незважаючи на кризу, львівські сільгоспвиробники намагаються вижити. Частка прибуткових господарств торік становила 80% попри те, що виробничі витрати за три роки зросли у 2,7 раза, а 2008-го — на 62 відсотки. Платежі сільськогосподарських товаровиробників лише до обласного бюджету сягнули 43 млн грн, збільшившись на 70 відсотків. Сума недоїмки скоротилася на 65 відсотків. Заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з питань АПК Ярослав Панюра вважає, що «проблема сільськогосподарської діяльності викликає все більше дискусій і в середовищі фахівців з проблем харчування, і в громадських організаціях. Світовою практикою передбачено багато механізмів регулювання продовольчого ринку, обсяг якого значною мірою формується працею землеробів завдяки програмам підтримки внутрішніх цін і квотування обсягів виробництва. Щоб не розплачуватися здоров’ям нації, розвинуті країни Європейського Союзу змушені асигнувати чимало коштів на фінансування програм з підтримки сільськогосподарської діяльності та на захист внутрішнього ринку продуктів харчування. Сільське господарство у світовій практиці залишається конкурентним лише там, де є належне фінансове сприяння в цій сфері. У країнах ЄС цінова політика доповнює бюджетні асигнування, зокрема й під час економічної кризи». На думку голови постійної комісії з питань розвитку села та АПК обласної ради Романа Кузьмича, проблема українського села полягає в тому, що в нас немає ідеології в аграрному секторі. Він зауважує, що «в Україні заборонено продаж землі сільськогосподарського призначення, а от у Польщі землю продають, хоча й обмежено. Український селянин отримав пай і не знає, що далі з ним робити. У деяких країнах з ринковою економікою, де земля перебуває у приватних руках, селяни частіше віддають перевагу оренді, ніж купівлі землі. Один гектар у Нідерландах можна придбати за 50 тис. дол. та додатково сплатити великий податок, тоді як орендна плата за гектар дорівнює 200 дол. на рік, отже, можна орендувати 250 років поспіль і сплатити ті самі 50 тис. дол. Особливість львівського регіону полягає в тому, що значною мірою виробництво молока, м’яса, картоплі, овочів, плодів і ягід формується в особистих селянських господарствах. До речі, європейська модель аграрної галузі заснована на сімейному фермерстві, яке в Україні масово не популяризується. Свого часу на Львівщині відчули потребу допомогти сільському виробникові знайти дорогу до покупця. У місті Лева був сформований єдиний в Україні оптовий ринок сільськогосподарської продукції. Заступник директора ринку «Шувар» Клавдія Гордієнко розповідає: «Недавно був ухвалений Закон про «Оптові ринки сільськогосподарської продукції». І за це — велика подяка. Ринок почали створювати у 2002 році, коли вирішувалося питання як зосередити вуличну торгівлю в одному місці й надати їй цивілізованого вигляду. Потрібно було гарантувати якість і безпечність продукції». Нині ринок став потужною структурою, яка працює в таких важливих напрямах: регіональні, міжрегіональні, міжнародні ринки збуту. «Наші працівники не сидять в офісі, їздимо по регіонах. Чітко знаємо, яка область, у який період року може запропонувати продукцію львів’янам. Укладаємо договори із сільськими радами. Хочемо, щоб асортимент нашого ринку був широкий. Сюди приїжджають виробники з 18 областей. Вони кажуть, що такі ринки необхідні. Співпраця може бути міжрегіональною. Але ми не обмежуємося лише українськими теренами. Вийшли з пропозиціями на європейський ринок: спробуймо у вас влаштувати майданчики з українськими продуктами, а ми в себе створимо майданчики з продажу європейської продукції. Чесно кажучи, на нас там ніхто не чекає, але якщо у двері стукати, то вони відчиняться, тим паче, що нині в ЄС скасовано стандарти на деяку продукцію»,— розповіла Клавдія Гордієнко. Мається на увазі те, що Європейський Союз затвердив нові правила регулювання розмірів та форми фруктів і овочів. Для 26 їхніх видів скасовано маркетингові стандарти — ідеться про абрикос, артишок, спаржу, баклажани, авокадо, квасолю, брюссельську капусту, моркву, цвітну капусту, вишню, кабачки, огірки, гриби, часник, горіхи в шкаралупі, капусту, цибулю-порей, дині, цибулю, горох, сливи, ребристу селеру, шпинат, волоські горіхи в шкаралупі, воду та цикорій. Проте для 10 видів продукції, зокрема яблук, полуниці та помідорів, стандарти залишено в силі. За новими правилами дозволено продаж продукції незалежно від розміру і форми. Ці зміни також означають, що споживачі матимуть можливість вибирати ті продукти, які їм до вподоби і трохи дешевші. Інна БОРИСОВА, Львівська область також у паперовій версії читайте:
|