МЕККА ЗВАРНИКІВ СВІТУ
Почесним титулом світової столиці зварників Київ зобов'язаний діяльності тут Інституту електрозварювання імені Є. Патона НАН України. Цієї осені визнаному центрові передової науково-технічної думки виповнилося 75 років.
ІНСТИТУТУ ІМЕНІ Є. ПАТОНА — 75
За весь період існування інституту ним керували двоє вчених — його фундатор, перший директор академік Євген Оскарович Патон і син засновника — академік Борис Євгенович Патон, причому останній очолює ІЕЗ уже 56 років. Факт унікальний сам по собі, але не менше й тим, що інститут, по суті, збагатив цивілізацію технологічним процесом нерознімного з'єднання металевих і неметалевих матеріалів у різних умовах і середовищах. Електрозварювання стало повноцінною галуззю індустрії, що відчутно впливає на технічний прогрес.
На рахунку ІЕЗ чимало звершень, які увійшли в історію науки. В роки Великої Вітчизняної війни патонівці розробили і впровадили технологію автоматичного зварювання броньової сталі. Це дало змогу організувати потокове виробництво корпусів танків Т-34. Видатною зварною конструкцією міжнародні експерти визнали цільнозварний міст імені Є. Патона в Києві. В роки відбудови зруйнованого війною народного господарства співробітники ІЕЗ першими у світі провели автоматичне зварювання листових конструкцій безпосередньо під час складання. В їхньому активі також напрацювання техніки для контактного зварювання магістральних нафто- і газопроводів великого діаметра в умовах Крайньої Півночі. 26-тонний агрегат по праву назвали машиною століття. Він дає змогу з'єднувати 60 стиків відмінної якості за зміну, вивільнюючи 120 майстрів ручного зварювання.
На землі, в небі,
під водою Універсальність зварювання справді не знає меж. Усюди потрібне надійне, якісне з'єднання матеріалів. На світанку космічної ери академік Борис Патон виношував ідею використання зварювання для монтажу металевих конструкцій на орбіті. Сміливий задум підтримав генеральний конструктор космічної техніки академік Сергій Корольов.
1969 року під час польоту на пілотованому кораблі «Союз-6» льотчик-космонавт Валерій Кубасов уперше в світі зробив експеримент зі зварювання електронним променем, плазмою та плавким електродом. Він користувався установкою «Вулкан» із маркою «ІЕЗ». Відтоді бере початок космічна технологія.
Минуло 15 років, і світ дізнається про новий крок на цьому шляху. Космонавти С. Савицька і В.Джанібеков уперше у відкритому космосі за допомогою ручного електронно-променевого інструмента виконали зварювання, паяння, різання і напилення.
Попри вкрай сутужний період для розвитку наукової галузі останніх десятиріч, обсяг робіт, проведених у космосі, зростав. ІЕЗ розробляє третє покоління техніки для зварювання, різання металів, паяння та нанесення металевого покриття в умовах відкритого космосу. Із цим обладнанням працюватимуть не тільки люди, а й рoботи.
Київські електрозварники готуються до безпосередньої участі в освоєнні ближнього космосу, зокрема у створенні поселень на Місяці, причому в першій половині поточного століття. Хтось скаже: фантастика! Патонівці вже не раз присоромили скептиків.
Електрозварювання у виконанні патонівців опановує й інші природні середовища. Чутливі до віянь технічного прогресу київські науковці завчасно готувалися до освоєння прибережного шельфу Світового океану. Завдання постало незвичайне: навчитися зварювання під водою. Фахівці ІЕЗ створили обладнання для механізованого дугового зварювання і різання на глибинах до 60 метрів. Проте і це не межа...
Пізнання новаторською думкою глибин матерії й явищ змінюють усталені поняття про, так би мовити, порядок речей. Які асоціації виникають у вас при слові «вибух»? Звісно, руйнування, загроза, регрес... У патонівців своє бачення: на основі використання енергії вибуху вони створили нові способи зварювання, різання, обробки зварних з'єднань. Віднині перелічені процеси можна проводити в польових умовах, там, де не застосовують громіздке обладнання.
У царині
живої тканини Непосвячені уявляють зварювальну справу як контакт суто з металевими матеріалами. Насправді це застарілий погляд. В ІЕЗ значно розширили горизонти застосування цього універсального методу. Приміром, опанували з'єднання полімерних матеріалів і виробів з них. А в останні роки здійснили прорив у сферу... живої тканини.
Звісно, не всі медики були готові сприйняти пропозицію «технарів» не користуватись звичним скальпелем. Знадобилося глибоке теоретичне обґрунтування. Як завжди, патонівці передали, цього разу хірургам, набір зварювального обладнання, досконалих інструментів для конкретних органів людини, що підлягають втручанню. «Електричне зварювання м'яких живих тканин» — назва роботи, виконаної у взаємодії з медиками.
Уже проведено понад 50 тисяч операцій за новою технологією, яка дає змогу робити їх тоді, коли іншим способом виконати практично неможливо, або вони не дають бажаних результатів. Ідеться про складні втручання — гінекологія, травматологія, церебральна хірургія і т. ін. Нова технологія довела свою успішність, заінтересувала закордонних фахівців.
Учений— це його школа Прогрес економіки безпосередньо залежить від темпів упровадження здобутків учених у практику. Це завжди було і є турботою президента НАНУ Бориса Патона. Він вирішував цю проблему не схоластично, а насамперед апробовуючи нові рішення на потужному полігоні — в Інституті електрозварювання. Б. Патон одним із перших усвідомив вирішальну роль комплексних наукових колективів, поєднання фундаментальних і прикладних досліджень, впровадження їхніх результатів у виробництво. Керований ним Інститут електрозварювання став першим академічним науково-технічним об'єднанням. Деякі прихильники так званої чистої науки морщилися: це ж нонсенс — у робочому комбінезоні в лабораторних стінах! ІЕЗ на ділі довів ефективність «конвеєра»: наукова лабораторія — конструкторське бюро — інженерний центр — дослідний завод... Це прискорило передачу виробництву досконало опрацьованих, всебічно випробуваних, утілених у реальні конструкції машин і апаратури, високоефективних технологічних процесів.
Нині інститут — потужний науково-технічний комплекс. Загалом в об'єднанні трудиться понад три тисячі людей, з них в інституті — 1650. Творчий потенціал ІЕЗ — це 440 наукових співробітників, серед яких вісім дійсних членів і сім членів-кореспондентів НАН України, 76 докторів і більш ніж 200 кандидатів наук.
Плідно діє «мозковий центр» ІЕЗ — академіки Борис Патон, Сергій Кучук-Яценко, Леонід Лобанов, Борис Мовчан, Костянтин Ющенко, член-кореспондент НАНУ Михайло Жадкевич та інші їхні соратники.
За роки існування ІЕЗ понад 60видатних праць його вчених, інженерів відзначено Ленінською і державними та іншими престижними преміями.
Традиції формування української наукової школи електрозварників, закладені її засновником Євгеном Патоном, розширено й збагачено в подальші часи. Склалася струнка система підготовки кадрів. Інженерний корпус постійно поповнюється в співдружності з НТУ «Київський політехнічний інститут». Учені ІЕЗ читають студентам лекції, керують підготовкою магістрів. Практику майбутні фахівці проходять в Інституті електрозварювання. На його базі діє кафедра фізичної металургії та матеріалознавства Київського відділення Московського фізико-технічного інституту. Тут готують інженерів-фізиків і математиків зі спеціалізацією в галузі зварювання та спецелектрометалургії. Крім того, діє спеціальний центр ІЕЗ, де навчають фахівців зварювального виробництва з врученням сертифіката.
За 75 років патонівці нагромадили багатющий професійний досвід. Географія їхніх ділових контактів охоплює десятки країн. Колектив однодумців знає собі ціну, ніколи не ухиляється від розв'язання найскладніших завдань. Водночас блиск заслуженої слави не засліплює патонівців — вони у постійному творчому пошуку.