Глобалізація дала глибоку тріщину, стверджують аналітики, не впоравшись із навантаженням, функціями, динамікою економічного розвитку, ідеологією, закладеною в неї на початку запуску. Тепер глобальна фінансово-економічна криза охопила 70 країн світу.
На початку процесу глобалізації у держав, що розвиваються, щорічний приплив капіталу сягав 618 млрд дол., а відплив — 190 млрд. Торік тенденції змінилися, хоча тоді експерти ще прогнозували цьогорічне зростання світової економіки у 2,8%. Нині кажуть про падіння у 2,5%. МВФ передбачає скорочення світового ВВП на 3,1%, у розвинутих державах — 3,8, у країнах євро — 4,2, СНД — 6 відсотків.
Тридцять держав світу вже підраховують суттєві збитки від глобальної кризи. За останні два роки втрати капіталізації у світі становили 50 трлн дол., при цьому торішній світовий ВВП сягав 60,2 трлн дол. Зокрема у США лише будівельні компанії не дорахувались 10 трлн дол., а економіка втратила 10 млн робочих місць.
Голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке закликає до відновлення фіскального балансу через багатомільярдні витрати держави на підтримку економічної та фінансової сфери. Держава не може позичати гроші у необмеженій кількості, зазначає високопосадовець. Потрібно відновити фінансову дисципліну у зв'язку з початком виходу на пенсію людей, які народилися після Другої світової війни. Масовий вихід на заслужений відпочинок «бебі бумерів» значно збільшить навантаження на бюджет країни.
Цьогорічний федеральний бюджет США передбачає дефіцит у 1,8 трлн дол. Це вчетверо більше від торішнього рекордного дефіциту. Така цифра виникла через різке скорочення податкових і митних надходжень до скарбниці. Водночас витрати зростають через програми стимулювання економіки. Загальна заборгованість США сягає 80% ВВП, експерти підрахували, що цьогоріч вона налічуватиме 90 трлн дол. Зовнішній державний борг у першому кварталі був 30% загального обсягу зобов'язань. Найбільшими кредиторами США є Китай, Японія, країни-експортери нафти, Бразилія, Росія та Велика Британія.
Сусіди — не виняток Скорочення російської економіки цього року буде масштабнішим, ніж очікувалось раніше, запевняють експерти. Така ситуація потребуватиме корекції бюджету, оскільки раніше передбачалось, що російський ВВП упаде на 2%, тоді як за перший квартал він скоротився на 9,5%, золотовалютні резерви «схудли» на 226 млрд дол. (у нас — на 8 млрд дол.).
Аналітики закликають уряд виходити з песимістичних прогнозів щодо цін на енергоносії при розрахунку макроекономічних і бюджетних показників. Макроекономічна стабільність є фундаментальною умовою розвитку економіки, тож бюджетне планування має спиратися на консервативні оцінки майбутньої динаміки цін на енергоносії та сировину.
Одним із найбільших недоліків російської економіки є надмірне покладання на експорт енергоресурсів. Останнім часом, незважаючи на успіхи у модернізації економіки, Росія не змогла вирішити низку проблем. Передовсім це стосується однобічного експорту сировини, не вдалось створити й повноцінно розвинутої банківської системи, яка б менше залежала від операцій зі спекулятивними фінансовими інструментами. Тому коли почались проблеми з експортом, знизились ціни на енергоносії, коли відбувся відплив спекулятивних коштів, у Росії виникли певні проблеми. Згодом вони вплинули на рівень промислового виробництва, реальну економіку. Поки цьогорічне падіння економіки в Росії оцінюється у 6 відсотків.
Валовий внутрішній продукт у країнах СНД скоротиться на 5,5%, прогнозують експерти ООН, хоча ще у січні їхні оцінки були оптимістичнішими. Тоді мова йшла про падіння у 0,5%. Рецесія у промислово розвинутих країнах, наголошують експерти, негативно впливатиме на економіку держав, що розвиваються. Економічні негаразди можуть посилити політичну й соціальну нестабільність. Це, в свою чергу, призведе до глибшого падіння економіки.
До дна далекувато Світова економіка ще не досягла дна економічної кризи, а динаміка сировинних ринків залишається невизначеною, вважають експерти Народного банку Китаю. Світова фінансова криза й надалі поширюватиметься, а її вплив на Піднебесну посилюється. Нині одна з найдинамічніших економік світу має низку проблем, серед яких — падіння попиту, перевиробництво у деяких галузях, скорочення дохідної частини бюджету та збільшення безробіття. У першому кварталі зростання китайського ВВП сповільнилось до 6% — це мінімальний рівень за останні десять років.
У травні в країні зафіксовано падіння експорту на 26%, воно перевищило лютневі показники, які вважались рекордними. Падіння експорту пояснюють скороченням попиту на китайські товари у США та Європі, які є головними торговельними партнерами Китаю. Втім, китайській економіці, яка торік посіла третє місце у світовій ієрархії, випередивши Німеччину, поки що вдається зберігати зростання ВВП.
А ось дані про японський експорт виявились неочікувано оптимістичними. Якщо у березні він упав до найнижчого за післявоєнні роки рівня у 45,5%, то за квітень скорочення уповільнилось до 40%. Вважається, що японська економіка, яка є другою економікою у світі, чи не найбільше постраждала від втрат експортних надходжень.
Не вдасться і Словаччині пережити світову економічну кризу з найменшими втратами. Якщо торік макроекономічні показники в тій країні були одними з найкращих у ЄС, то нині там спостерігається економічний спад. У першому кварталі зафіксовано зниження темпів економічного зростання на рівні 5,5%. Статистичні дані підтверджують побоювання експертів, що ВВП у Словаччині має знизитись вперше з 2000 року.
Однією з головних причин падіння макроекономічних показників у Словаччині є експортоорієнтованість її економіки. Експерти Єврокомісії прогнозують, що рівень безробіття в країні підніметься до 12 із минулорічних 9,5%. Уряд припускає, що нинішнього року економіку країни очікує рецесія.
За останні роки провідні економічні інститути Австрії, Німеччини, Швейцарії видали чимало прогнозів економічного розвитку і лише перший раз не помилились, визнавши, що європейську економіку справді охопила глибока криза. Падіння попиту змушує європейських виробників і продавців знижувати ціни, а також скорочувати витрати на персонал. Зростання безробіття, у свою чергу, призводить до нового зниження купівельної спроможності. Зараз у єврозоні інфляція дорівнює нулю. Проте європейці не квапляться радіти, бо падіння цін для економіки виявляється не менш ризиковане, ніж їхнє зростання. Разом із цінами падають прибутки, заробітна плата, збільшуються ризики безробіття й корпоративних банкрутств.
Через дефляцію виникають порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари й послуги, між промисловим виробництвом і платоспроможністю. Криза поглиблюється. Експерти прогнозують, що незабаром європейці матимуть дефляцію, яка ускладнить боротьбу їхнього Центробанку з найбільшим на континенті за останні 50 років економічним падінням.
А ось британська економіка досягла дна, запевняють аналітики. У квітні вона приросла на 0,2, у травні — на 0,1%. Про економічний бум говорити зарано, його найближчими роками не передбачається. Але відчувається, що економіка починає поступово відштовхуватись від дна.
Цього не скажеш про ситуацію в Латвії, яка багато в чому повторює аргентинський дефолт 2000-2001 років. Уряд Латвії має різко скоротити соціальні витрати. Лише за цієї умови він отримає новий транш термінової позики у 10,5 млрд дол. від МВФ і ЄС. Це спричинить неабиякі труднощі для багатьох латвійців, адже зарплати у державному секторі скоротяться на 15%. Латвія переживає найскладнішу у Європі рецесію, її економіка зменшилась на 18 відсотків.
Експерти закликають уряд до негайної девальвації лата, але той ніяк не може зважитись на такий крок. Відчайдушно намагається запобігти знеціненню національних грошей валютними інтервенціями, витрачаючи золотовалютні запаси. Від початку року на підтримку лата Центробанк витратив майже мільярд євро. Від подібних заходів позитива не буде, запевняють аналітики, оскільки валютно-економічної кризи Латвії не уникнути.
Уряд не хоче девальвувати національну валюту, боячись, що людям буде важко виплачувати кредити у євро, яких багато взято під час буму на ринку нерухомості. Проте якщо Рига таки вирішить девальвувати лат, це може викликати ланцюгову реакцію в інших прибалтійських і східноєвропейських країнах. Курс лата жорстко прив'язаний до курсу євро, а тому з падінням інших валют регіону латвійський експорт втратив конкурентоспроможність. Водночас девальвація лата найперше вдарить по Естонії та Литві — найбільших торговельних партнерах Латвії, а також по шведських банках, які активно інвестували у цьому регіоні.
Стриманий оптимізм Експерти по-різному оцінюють перспективи розвитку української економіки. Однак порівняно з кінцем 2008 року і першими місяцями 2009-го серед тих оцінок побільшало стриманого оптимізму. В Україні формуються певні ознаки фінансової стабілізації на тлі глибокого кризового стиснення економіки. В реальному секторі економіки зафіксовано глибоке падіння, і деякі експерти говорять про досягнення дна кризи. Але вони не можуть з певністю стверджувати, наскільки твердим є те дно, наскільки імовірним є розгортання другої хвилі економічної кризи під впливом ризиків, які у великій кількості зберігаються в нашій економіці.
Повернення кризи в Україні можливе, зауважують експерти Світового банку, незважаючи на те, що спостерігаються ознаки стабілізації в економіці, зокрема в сільському господарстві, металургійній та хімічній галузях. Та й симптоми знецінення гривні слабшають. До того ж у травні інфляція становила лише 0,5%. Якщо не буде непередбачуваного розгортання подій, то інфляція може втриматись у межах 12–13 відсотків.
Україні треба робити сильніший акцент на підвищенні продуктивності економіки, ніж на зростанні ВВП. У банківському секторі експерти Світового банку теж відзначають позитивні моменти стабілізації. Але це ще не закінчення негараздів. Уряду потрібно вдатись до структурних реформ в економіці.
Згідно з нещодавно оприлюдненим Меморандумом про співпрацю України та МВФ, головними пріоритетами вітчизняної економічної політики мають бути утримання держбюджету у межах доступного фінансування, впровадження режиму гнучкого обмінного курсу та реструктуризація банківського сектора. В оновленому меморандумі, порівняно з його з першою версією від торішнього листопада, коли Україна отримала перший транш фінансової допомоги від МВФ, прогноз падіння нашого ВВП збільшився з 3 до 8%. Водночас поліпшився прогноз інфляції — з 17 до 16%. У меморандумі передбачається, що економічне відновлення в Україні почнеться наступного року, коли ВВП країни має зрости на 1 відсоток.
Були ваші— стали наші Експерти МВФ заявляють, що нині ситуація в українській банківській системі є кращою, ніж півроку тому, коли Фонд ухвалив рішення про виділення нашій країні кредиту. Відплив депозитів із фінустанов припинився, більше того, обсяги депозитів почали зростати. А дії уряду з рефінансування банків ще більше посилюють упевненість у стабілізації банківської системи. Та це — лише перші кроки, попереду серйозна робота з відновлення нормальної діяльності банківського сектора.
Нагадаємо, що наприкінці квітня Кабмін затвердив перелік семи банків на рекапіталізацію державним коштом — це «Надра», «Родовід», «Фінанси і кредит», «Укргазбанк», «Укрпромбанк», «Імексбанк», «Київ».
Нещодавно уряд розпочав рекапіталізацію перших трьох комерційних банків, які найбільше постраждали від фінансової кризи і не здатні виконувати свої зобов'язання перед клієнтами. Це — банки «Київ», «Родовід», «Укргазбанк». У процесі входження держави у капітал тих банків до їхніх статутних капіталів буде внесено 10 млрд грн. При цьому банки «Родовід» і «Київ» стануть фактично державними, бо державі належатиме понад 99% їхнього капіталу, а в «Укргазбанку» частка держави буде трохи меншою — близько 82 відсотків.
Ці три банки отримали достатньо капіталу від держави, кажуть в уряді, для того, аби поновити нормальну роботу («Укргазбанк» — 3 млрд грн., «Родовід» — 2,5 млрд, «Київ» — 3,5 млрд). Аби реалізувати програму рекапіталізації, уряд працював у тісному контакті з НБУ та світовими фінансовими організаціями. Після того як платоспроможність тих банків буде відновлено, вони будуть продані на відкритих аукціонах і набудуть нових власників.
Три кандидати на рекапіталізацію мали приватних власників, які не впорались із керівництвом. Проте уряд запевняє, що рятує не їх, а понад 700 тисяч вкладників банків, а також банківську систему загалом. Без входження держави в капітал тих банків, у них не було шансів на відновлення нормальної діяльності. Уряд розраховує на те, що три банки після внесення таких потужних капіталів працюватимуть успішно.
Серед рекапіталізантів за розміром активів найбільшим є «Укргазбанк», який посідав 17-те місце у рейтингу вітчизняних банків, «Родовід» був двадцятим, а «Київ» — сороковим зі 180 українських банків. Уряд не викуповуватиме акцій у тепер уже колишніх власників банків, а вкладатиме гроші у додаткову емісію цінних паперів. Це відбуватиметься за рахунок емісії облігацій внутрішньої державної позики, як передбачено антикризовим законом.
Стабілізація української банківської системи, а простіше порятунок низки вітчизняних банків, була однією з головних умов МВФ при виділенні Україні кредиту у 16,5 млрд дол. Водночас серед аналітиків і експертів немає одностайної думки щодо користі участі держави у рекапіталізації приватних банків. Як і у західних державах, в Україні є ті, хто називає рекапіталізацію порятунком поганих менеджерів за рахунок грошей платників податків.
Чимало експертів зазначають що 44 млрд грн., виділених у бюджеті на рекапіталізацію фінустанов, варто було б спрямувати у Фонд гарантування вкладів. А банки-невдахи мали б пройти через процедуру банкрутства. Тож і власники банків отримали б належну оцінку своєї діяльності, й вкладники пораділи б своїм грошам.