СЕЛЯНИН
НА ЗЕМЛІ. ЗАЙНЯТИЙ
ЧИ БЕЗРОБІТНИЙ?
Споконвіку селянин заробляв собі на життя, працюючи на землі. Тим часом у нас стався деякий перекіс у законодавстві, яке діяло з 2003 року, коли зайняті особи (що працюють на землі) водночас набували й статусу безробітного. Мало того, що це не відповідало вимогам, визначеним Міжнародною організацією праці, так ще й відволікало кошти Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Може б воно так і було надалі, коли б не криза. А вона примушує думати, аналізувати, економити. Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» поклав край такій нормі — її просто вилучили. Антикризовим законом членів особистих селянських господарств було віднесено до зайнятого населення за умови, що робота в господарстві є для них основною. Однак законодавством не було визначено критерії цієї основної роботи. Втративши роботу, люди (через членство в селянських господарствах) не могли стати на облік у службі зайнятості й отримувати допомогу. Міністерством праці та соціальної політики, Державним центром зайнятості, щоб урегулювати ситуацію, було запропоновано внести зміни до постанови Кабінету Міністрів № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних». Пунктом 2 цього Порядку визначається, які незайняті громадяни, що звертаються до служби зайнятості, підлягають реєстрації. Тим-то було ухвалено постанову Кабінету Міністрів № 144, якою усувалася правова колізія, визначивши поняття основної роботи для членів особистих селянських господарств. Зміни набрали чинності 4 березня 2009 року. Згідно з цими змінами члени особистого селянського господарства, які протягом 12 місяців, що передували дню звернення до служби зайнятості, займалися лише веденням особистого селянського господарства чи водночас працювали на умовах найму або займалися іншим видом діяльності — підприємництвом, фермерством, навчанням тощо, менш ніж 26 календарних тижнів, вважаються зайнятими особами. Ведення особистого селянського господарства для них є основною зайнятістю. Отже, щоб стати на облік у службі зайнятості, таким людям, крім паспорта і трудової книжки, слід подавати ще й довідку, видану сільською, селищною або міською радою за місцем розташування земельної ділянки про припинення ведення особистого селянського господарства або про вихід із такого господарства. Члени особистого селянського господарства, які водночас працювали на умовах найму чи займалися іншим видом трудової діяльності не менш як 26 календарних тижнів, мають право на реєстрацію в службі зайнятості, оскільки ведення особистого селянського господарства для них не є основною роботою. Ці люди, якщо вони сплачували страхові внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, є соціально захищеними і в разі звільнення мають право одержувати допомогу по безробіттю. Члени особистого селянського господарства, котрі добровільно сплачуватимуть згадувані страхові внески, в разі припинення ведення цього господарства або виходу з членства теж матимуть право на відповідні матеріальні виплати у зв’язку з безробіттям. також у паперовій версії читайте:
|