«З ГОЛОВИ», ТОБТО ВІД СЕБЕ ОСОБИСТО...
Іронія та щирість, реалістичне, проте позбавлене оцінок зображення героїв, лаконізм і яскрава образність. Виявляється, названі ознаки можуть поєднуватися у творчості одного письменника. Ним є Януш Гловацький — один з найкращих прозаїків та драматургів сучасної польської літератури.
В Україні Гловацький відомий віднедавна: постановка вистави «Четверта сестра» за його п'єсою в столичному академічному Молодому театрі ось уже третій рік поспіль збирає повні зали. Шість нагород «Київська пектораль», отриманих цим спектаклем торік, є ще одним свідченням високої якості твору і його чудової інтерпретації українськими митцями. Тому й не дивно, що саме в Молодому театрі відбулася презентація книги Януша Гловацького «З голови», що побачила світ у львівському видавництві «Астролябія». Українською її переклав (так само, як і «Четверту сестру») Олександр Ірванець. Він узяв на себе місію ведучого вечора-презентації і перекладача запитань та відповідей і чудово з нею впорався.
Назва книжки всесвітньовідомого письменника — «З голови» — символічна, адже прізвище «Гловацький» у польській та споріднених з нею слов'янських мовах є похідним від іменника «голова». А отже, «з голови» в цьому випадку можна тлумачити як «від себе особисто». А це означає, що презентоване прозове видання— автобіографічне. Автор погоджується з таким визначенням, однак зауважує, що деякі оповідання відображають ситуації, яких у житті не було, але ті вигадані події цілком вписалися б у реальність буття письменника та його оточення.
У коротших і довших есеях автор із притаманною йому іронією розповідає про стадії свого творчого становлення, суспільну атмосферу в Польщі від кінця минулого століття й до сьогодення. Книжка вже здобула читацьку прихильність у Польщі, де її наклад сягнув двохсот тисяч. Уже побачили світ російський та іспанський її переклади (український став третім), а нині готується й англомовний варіант видання.
Януш Гловацький — особа суперпопулярна, і в себе на батьківщині, і в багатьох інших країнах. Він мав кілька ступенів слави — спершу як молодий і зубатий, саркастичний публіцист, котрий своїми дошкульними і дотепними фейлетонами у варшавському часописі «Культура» ядуче насміхався над досягненнями будівництва соціалізму. Потім — як прозаїк, що писав «незручну» правду про страйк робітників на Гданському кораблебудівному заводі, з якого й веде початок опозиційна «Солідарність» і — частково — вся сучасна вільна Польща.
За два тижні до запровадження в Польщі військового стану в грудні 1981-го Гловацький їде до Лондона, де готується постановка його п'єси «Попелюха». Сталева завіса робиться непроникною саме в день прем'єри. І несподівано для себе з британської столиці письменник не повертається додому, а вирушає в еміграцію до США. Там він прожив півтора десятиліття. Спочатку викладав у коледжі, а потім жив цілком за кошти, які приносила літературна творчість, адже ввійшов до кола драматургів, п'єси яких охоче ставлять на Бродвеї. Нині Гловацький, не відмовляючись від американського громадянства, переважну частину часу проводить у Варшаві, хоча має помешкання і в Нью-Йорку, куди час від часу навідується.
Нині в багатьох театрах світу, зокрема й у таких екзотичних країнах, як Тайвань, Іран, Корея, Аргентина, де, за словами письменника, не всі знають, де географічно розташована Польща, з успіхом ідуть найвідоміші п'єси Януша Гловацького — «Антигона в Нью-Йорку», «Попелюха», «Четверта сестра», «Полювання на тарганів», «Фортінбрас забухав». Певна річ, рівень їхніх сценічних втілень є досить різним. Тому на зустрічі з українськими шанувальниками його творчості пан Гловацький зізнався, що після деяких вистав йому буває соромно й на сцену вийти. Трапляється, що він не впізнає власних літературних дітищ. Та драматург втішається думками про те, що схожі прикрі ситуації переживали і його великі попередники. Так, Гоголь зі сльозами на очах вибігав з постановок «Ревізора», нарікаючи на те, що люди сміються у фінальній сцені, яку він вважав зовсім не веселою. А Чехова, переконаного, що пише комедії, режисери часто не пускали на репетиції, оскільки були категорично незгодні з подібним визначенням жанру його п'єс.
До речі, відповідаючи на запитання про його улюблених письменників, Гловацький назвав того ж таки Антона Павловича, твори якого дуже часто ставлять у Польщі, а також Бабеля, Стендаля, Бальзака, Флобера, Кафку, Беккета.
Присутні на вечорі побачили й чарівну дружину польського письменника — народжену в Києві Олену Леоненко, яка 20 років тому виїхала до Польщі. Олена допомагала Олександрові Ірванцеві перекладати розмову гостя з залом, а за професією вона співачка.
Поет і перекладач Олександр Ірванець наголосив, що видання книжки «З голови» — лише початок знайомства наших читачів з творами Януша Гловацького. Уже готуються до друку два наступних видання його драматургії та прози українською мовою.