ЗА КРИЗУ МАЮТЬ РОЗПЛАЧУВАТИСЬ БАНКИ,
А НЕ ЇХНІ ВКЛАДНИКИ
Як відомо, наша країна отримала перший транш кредиту від МВФ після підписання умов спеціального меморандуму. У них, зокрема, зазначено, що Україна знизить інфляцію з минулорічних 25 до 17% цьогоріч; дефіцит платіжного балансу зменшить до 2% ВВП; стабілізує економічний спад до середини 2009-го і досягне економічного зростання у 5-6% до 2011 року; вдосконалить фіскальну, монетарну політику та регулювання фінансової системи; вирішить проблеми з «Промінвестбанком»; посилить незалежність і прозорість Нацбанку; запровадить механізм таргетування інфляції, тобто регулювання приросту грошової маси в обігу.
Цього, до речі, фонд вимагав і від Угорщини перед тим, як надати їй суттєву фінансову допомогу. Щокварталу МВФ відстежуватиме виконання меморандуму за спеціальними «маяками» і ухвалюватиме рішення про подальше виділення коштів.
Тож Україна відмовилась від валютного коридору і запровадила режим гнучкого валютного курсу. НБУ зобов'язався «прив'язати» офіційний курс національної валюти до ринкового; проводити прозорі валютні інтервенції на регламентованих аукціонах із завчасним повідомленням про їхню дату. Причому за умови, що не відчуватиметься значного зменшення його валютних резервів. До речі, мало хто знає, що майже половина тих резервів вкладена у євробонди країн «великої сімки», решта — золото та іноземна валюта.
Слабкі не виживуть Меморандум передбачає також рекапіталізацію банків. На відміну від угорської, чіткої її програми для нас немає, сказано тільки, що вона має проводитись зусиллями НБУ та комерційних банків. Експерти МВФ пропонують, аби Нацбанк підтримував лише провідні банки, які входять до першої-другої десятки. Так зробили і в Угорщині, де надали допомогу трьом системно важливим фінустановам із капіталом у понад 600 млн форинтів.
До середини нинішнього року, йдеться у меморандумі, Україна має визначитись щодо слабких банків. Ідея така: спочатку слід провести діагностику першої групи банків, після опублікування її результатів взятись за другу, потім визначатись з банками третьої-четвертої груп. До липня врегулювати питання стосовно консолідації дрібних і нежиттєздатних фінустанов. Механізмів та інструментів цієї процедури у меморандумі не прописано. Передбачається, що допоможуть зміни до закону про Нацбанк та про банки і банківську діяльність.
Експерти МВФ зазначають, що в реалізації цієї програми існує чимало ризиків, зокрема політичних, недовіри до банків, зниження валютних надходжень через зменшення обсягів вітчизняного експорту, підвищення цін на енергоносії.
Зазвичай банківську життєдіяльність визначають методом стрес-тестування. В Угорщині, приміром, адекватність банківської системи становить 14%. Якщо через неповернення кредитів вона буде нижчою 8%, це означає початок стресової ситуації. Очевидно, такий сценарій застосують до наших банків, аби визначити, наскільки достатнім є запас капіталу при погіршенні кредитного портфеля, зміні валютного курсу та відсоткових ставок, відпливу клієнтів. І наскільки акціонери готові підвищити капіталізацію банку.
Потім НБУ, напевно, пропонуватиме акціонерам провести реорганізацію фінустанови шляхом злиття з іншою або вирішить придбати акції банка чи надасть йому субординований кредит, а то й ліквідує. В Угорщині та інших країнах популярною є купівля привілейованих банківських акцій з гарантованою виплатою відсотків, аби через два-три роки банку було невигідно тримати їх у акціонерному капіталі, й він викуповував їх у держави. Це не передача коштів, а тимчасове їхнє вкладення.
А як у сусідів? Як відомо, в Угорщині було ухвалене рішення про створення двох фондів — поліпшення капіталізації та гарантування рефінансування, що підтримуватимуть лише системно важливі банки. За кредитом до МВФ звернулась і Сербія, котра найбільше постраждала від зміни світових цін на товари, хоча й не відчула гострої іпотечної кризи.
Нині у цій країні спостерігається непогана динаміка зростання відсоткових ставок за банківськими депозитами та репо-угодами, тобто угодами щодо продажу активів зі зворотним їхнім викупленням. Вони поширені в операціях із цінними паперами, наприклад, у продажах дилером інвесторові короткотермінових цінних паперів з умовою використати їх за фіксованою ціною через певний час.
Задля стабілізації фінансової системи Центробанк Сербії проводить валютні інтервенції, скасував обов'язкове резервування за новими позиками банків в інвалюті, а також переглянув політику обмінного курсу в бік підвищення; зняв обмеження на розмір кредитування домогосподарств до суми капіталу, якщо це перевищення пов'язане з девальвацією валюти.
Ситуація на фінансовому ринку під контролем, запевняє влада Словенії, підвищивши розмір гарантування вкладів, змінивши закон про державні фінанси для можливого надання підтримки ліквідності банкам без необхідних змін у бюджеті, надавши бюджетні гарантії для операцій рефінансування кредитних закладів, але не більш ніж 8 млрд євро.
Білорусь водночас звернулась за позикою і до Росії (отримала 1 млрд дол.), і до МВФ, аби збільшити золотовалютні запаси й створити «подушку безпеки», необхідну для стабільного зростання економіки в умовах світової кризи. Фонд позичив їй 2 млрд дол., при цьому зобов'язав підвищити вимоги до мінімального розміру нормативного банківського капіталу і збільшити частку іноземного капіталу у фінустановах до 50%.
Наприкінці торішнього жовтня Центробанк Білорусі ухвалив рішення про надання банкам (за потреби) беззаставних кредитів у нацвалюті на термін до трьох місяців. А з 1 січня 2009-го мінімальний розмір нормативного капіталу для банків, які залучають гроші населення, підвищено до 25 млн євро (раніше — 10 млн). Президент Білорусі видав декрет «Про гарантії збереження грошових коштів фізичних осіб, розміщених на рахунках банківських депозитів». Ставку рефінансування збільшено до 11% річних. Із торішнього вересня квота участі іноземного капіталу у білоруській банківській системі зросла з 25 до 50%. Нині частка закордонного капіталу в сукупному статутному фонді білоруських банків сягає 22,2%. За 2007 рік і вісім місяців 2008-го золотовалютні резерви країни зросли утричі — до понад 5,6 млрд. дол.
А ось в Естонії валютні резерви скоротились до 9–10% ВВП, є загроза перевищення бюджетного дефіциту в 3% валового внутрішнього продукту. Нині банківський сектор країни на 95% контролюється чотирма скандинавськими фінустановами. Обов'язкове резервування становить 15% залучених коштів. Кредитування знизилось до 10%, але вдалось уникнути кредитного «затору», прострочені кредити не перевищують 4%. Компенсацію за вклади збільшено на 100%, але вона не перевищує 50 тис. дол.
Аби стабілізувати фінансову систему, Нацбанк Польщі знизив відсоткові ставки на 0,25%. Для підтримки ліквідності банківської системи уклав угоди з Центробанками Швейцарії та Європи (до 10 млрд євро). Ухвалив план відновлення стабільності, до якого входять операції відкритого ринку репо, терміном до трьох місяців; запровадження валютних свопів (торгово-фінансові операції, за якими укладення угод купівлі (продажу) цінних паперів, валюти, золота супроводжується укладенням контругод зворотного продажу (купівлі) того самого товару через певний час). Планом передбачаються запровадження валютних депозитів як застави; зміна механізмів ломбардного кредитування (зниження дисконтування застави за кредит; розширення переліку активів як застави), а також емісія 7-денних векселів банку як інструменту абсорбації збиткової ліквідності; збільшення операцій на відкритому ринку.
Обережні заходи застосовує Румунія. Вона вирішила зберегти облікову ставку на рівні 10,25%; посилити управління ліквідністю для адекватного функціонування міжбанківського ринку. Зменшити рівень обов'язкового резервування за зобов'язаннями кредитних установ — 18% у левах (було 20%) і зберегти рівень обов'язкових резервів за зобов'язаннями в інвалюті.
Екстрені заходи Болгарії передбачили зниження з 1 грудня 2008 року обов'язкового резервування за всіма залученими коштами з 12 до 10%, а з 1 січня 2009-го — до 5% за зовнішніми позиками.
У Греції особливих кризових явищ не спостерігається, але все-таки уряд запланував виділити на відновлення ліквідності (як коротко, так і середньострокової) та для капіталізації банків 24 млрд євро. Ці гроші використовуватимуть під контролем Центробанку та уряду.
Крах стабільності Досвід наших сусідів заслуговує на увагу, адже можна оцінити, які заходи виявились ефективними, а які — ні. Експерти нагадують, що до початку торішнього жовтня у нашій банківській системі не було проблем, хоча й дещо зменшився приріст активів і кредитного портфеля. Та все ж позитивна динаміка спостерігалась упродовж дев'яти місяців. Чисті активи банків збільшились в 5,2 раза (зі 141,5 до 739,9 млрд грн), кредитний портфель фізичних осіб — у 13,7 раза (з 14,6 до 199,7 млрд грн.), а юросіб — у 4,8 раза (з 72,8 до 352,2 млрд грн). Депозити населення повагомішали у 4,9 раза (з 41,2 до 200,1 млрд грн), банківський капітал — у 4,9 раза (з 18,4 до 91,3 млрд).
Масовий відплив грошей з депозитів почався у жовтні. Зусилля НБУ переважно були спрямовані на зменшення заборгованості перед іноземцями. Питома вага капіталу нерезидентів у банківській системі за місяць зросла з 31,75 до 35,95%, це більш ніж за весь 2007 рік. Нині банків з іноземним капіталом у нас 49, у тому числі зі 100% — вісімнадцять.
До того ж, Нацбанк вирішував банківські проблеми методами 2004 року. Але ж ситуація вже була іншою. У країні відбулись колосальні зміни — банківська система зросла вп'ятеро, а найголовніше — з'явилось майже 100 млрд дол. корпоративних боргів. У 2004-му ефективно спрацювали консервативні дії на валютному ринку, зменшення до нього доступу. Наразі з цим не склалося. Ситуації ж схожі тим, що НБУ був залучений урядом до стабілізації інфляції, яка була породжена не ним, а Мінфіном.
Каталізатором загострення проблем на фінансовому ринку стала, як відомо, втрата ліквідності «Промінвестбанку». Проте Нацбанк, зауважують експерти, виявив нерішучість щодо нього, хоча має неабиякий досвід у ліквідації банків — аж 126 за свою історію (зараз у цьому процесі перебуває 13 фінустанов).
Криза, зауважують аналітики, це — синонім банкрутства. Якщо банкрутств немає, то й кризи немає. За негаразди у банківській системі розплачуються люди, які поклали гроші на депозити і не можуть їх зняти, чи взяли валютні кредити і не мають достатніх доходів, аби погасити їх. А мали б відповідати банки, котрі не прорахували своїх ризиків, у тому числі валютних.
Нашій банківській системі не страшні іпотечні проблеми, таких кредитів у ній лише 54,1 млрд грн (8,6%). Ринок споживчого кредитування сягає 131,4 млрд грн. (20,9%), тут ситуація складніша — терміни коротші й суми суттєвіші. Донедавна населення майже саме себе кредитувало, позичаючи 204 млрд грн і вкладаючи на депозити 202 млрд. Основна загроза для банків йде від корпоративного сектора — кредити, видані підприємствам, сягнули 352,4 млрд грн (58,3%).
До речі, лідерами іпотечного кредитування в Україні стали «ОТП Банк», зайнявши 15,7% ринку, «Укрсиббанк» — 15,3, «Укрсоцбанк» — 10,2, «Надра» — 8,2, «Райффайзен Банк Аваль» — 7,6, «Приватбанк» — 5,2, «Сведбанк» — 3, «Ерсте Банк» — 2,6, «Фінанси і кредит» — 2,2%. Споживчих кредитів найбільше видали «Приватбанк» (9%), «Укрсоцбанк» (8,9), «Райффайзен Банк Аваль» (8), «Надра» (6), «Альфа-Банк» (4,7), «Ощадбанк» (4,2), «Фінанси і кредит» (2,7), «Правексбанк» (2,2), «Форум» (2,1), «Дельта» (2%).
Найактивніше кредитували корпоративний сектор «Приватбанк» (9,8%), «Укрсиббанк» (7), «Райффайзен Банк Аваль» (6,4), «Промінвестбанк» (5,5), «Укрсиббанк» (4,4), «Укрсоцбанк» (4,2), «ВТБ Банк» (4,1), «Альфа Банк» (3,5), «ОТП Банк» (3), «Укрпромбанк» (2,5), «Форум» (2,4), «Фінанси і кредит» (2,4), ПУМБ (2,3), «Ощадбанк» (2), «Брокбізнесбанк» (2%).
Зараз особливо важко банкам, які мають великі пасиви у гривнях, серед них — «Приватбанк» (14,6%), «Райффайзен Банк Аваль» (8,5), «Ощадбанк» (6,5), «Промінвестбанк» (5,5), «Надра» (5,2), «Укрпромбанк» (3,9), «Укрсоцбанк» (3,6), «Укрсиббанк» (3,6), «Укрексімбанк» (3,2), «Фінанси і кредит» (3), «Укргазбанк» (2,4), «Родовід Банк» (2%). Відплив депозитів у них суттєвий, надто важко втримати клієнтів.
До залучення бюджетних коштів найбільше прилучилися «Ощадбанк» (13,3%), «Укрексімбанк» (11,3), «Промінвестбанк» (9,3), «Хрещатик» (5,9), «Надра» (4,7), «Укргазбанк» (4,3), «Приватбанк» (3,9), «Укрпромбанк» (3,5), «Кредитпромбанк» (3,5), «Національний стандарт» (3,3), «Райффайзен Банк Аваль» (2,9), «Київ» (2,8), «Родовід Банк» (2,6), «Мегабанк» (2,4), «Фінанси і кредит» (2,3%).
Основні ризики банківської системи зосереджено в Києві, адже у столиці депозитів і кредитів у чотири рази більше, ніж у Причорноморському й Придніпровському регіонах і майже в шість разів більше, ніж у Поліському та Подільському регіонах.
Україна обов'язково вийде з кризи. Проте скільки залишиться банків, ніхто з аналітиків не наважується прогнозувати. «Промінвестбанк» був єдиною фінансовою установою, яка займалась виключно банківською діяльністю, решта банків пов'язана з промислово-фінансовими групами. Банки з іноземним капіталом однозначно залишаться на нашому ринку, а ось доля інших залежатиме від ситуації у галузях, із якими пов'язані власники їхніх фінансово-промислових груп, від того, кого вони кредитували.
Завершиться криза тоді, запевняють експерти, коли власники банків повернуть своїм фінустановам ліквідність. Ефективним був би такий метод від НБУ — якщо власник банку поповнює ліквідність, фінустанова продовжує працювати, якщо ні, то реального власника регулятор «відсікає». Поки Нацбанк не діятиме за таким алгоритмом, переконані аналітики, реальних змін на фінансовому ринку не буде.
МВФ, у свою чергу, закликає Україну вдатись до жорсткого кризового менеджменту, зокрема обмежити дефіцит бюджету. А експерти міжнародного рейтингового агентства «Fich» зазначають, що в нашій державі збільшуватимуться ризики банківської та валютної кризи, якщо не вдасться виконати умови кредитної угоди з Міжнародним валютним фондом.