ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЗІМБАБВІЙСЬКИЙ ГЛУХИЙ КУТ
Уже 20 років у Зімбабве править Роберт Мугабе, який вирізняється напрочуд авторитарним стилем правління.

Останні дії «сера Роберта» тільки поглиблюють драматичну ситуацію держави, якою править диктатор. Це його «заслуга» в тому, що традиційна житниця континенту перетворилась у країну голоду й безправ'я. Одним з нових задумів правителя стала «мурамбатскіна», що мовою шона означає акцію «усування сміття». Наслідком цих «санітарних» заходів є сліди пожеж. Наприклад, у місті Булавайо біля пошти — згарища на місці спалених будинків і торгових рядів. Подібну картину можна побачити і на інших вулицях, де ще чути запах горілого. Спалено тисячі хат і будинків. Бульдозером розвалювали стіни, нищили меблі й предмети домашнього господарства, навіть дитячі забавки. Решту довершило полум'я. Відбувалось це все між травнем (тамтешня зима) і липнем 2005 року. Протягом короткого часу позбавлено даху над головою мільйон, а може навіть (разом з родинами) три мільйони осіб.
Чому палили торгові ряди? Майже всі антиурядові вуличні демонстрації ініціювались так званими вендорсами, тобто торговцями і вуличними артистами. Їхні «галереї», разом з квітникарнями і ятками продавців овочів і фруктів були розміщені вздовж найжвавіших вулиць. Вони були мобільні і ладні до протестів, тому диктатор і покарав їх першими.

Агонія ферм і фермерів
Те, що сталось з білими фермерами — справжня трагедія. Їх вигнали з землі й добротних будинків банди так званих «ветеранів» — опір виявився марним. У майже 1,5 тисячі фермерів забрано всю їхню власність три роки тому. Більшість господарств повністю зруйновано, земля перестала давати врожай, про який говорили, що його досить для ситого існування половини Африки. Трохи ферм залишилось у руках білих, але переважно в колаборантів. Таємницею полішинеля є підтримка диктатора порадами і матеріально двома з них, Бреденкампом і Раухтербахом. Чотириста білих фермерів звернулось до суду, вимагаючи повернути незаконно відібрану землю. Але уряд у «слухняному» парламенті провів поправку до конституції, якою проголосив, що землю забрано законно, отже, жоден суд не може нічого вдіяти. При нагоді з'ясовано, що чорношкірі власники не «отримують» ферми, а «беруть» їх. Вони «взяли» їх, але господарюють абсолютно бездарно: великі площі землі взагалі не обробляються, трактори стоять на подвір'ях без коліс, бо їх продали, з устаткування для зрошування полів повирізали пластикові трубки. Розповідають чи то бувальщину, чи анекдот: колишній власник поїхав подивитись на свою ферму і побачив пень зрізаного фруктового дерева. На запитання, навіщо це зробили, новий господар добродушно відповів: «Ми не могли дотягнутися до фруктів, які висіли на найвищих галузках»...

«Велике доїдання»
Кінець безглуздих і злочинних дій здається близьким. Недавно міністр сільського господарства Зімбабве заявив: «Апатія чорношкірих фермерів призвела до сільськогосподарської кризи в державі». Це зовсім нове висловлювання, і його почули за кордоном, але чи будуть зроблені якісь висновки? Нерегулярні поставки й дарунки різноманітних інституцій, напівлегальне постачання кукурудзяного борошна, квасолі й олії дає змогу не вмерти з голоду. При тім, за інформацією ООН, середня тривалість життя зімбабвійців зменшилась протягом останніх п'ятнадцяти років з 60 до 30. Із сусідніх країн тягнуться автомобілі, навантажені харчами для родичів і друзів. У ПАР засновано великі фірми, які взялися забезпечувати громадян колись багатої країни. Але передати намети погорільцям так і не вдалось: у Хараре, столиці країни, представникам ООН сказали, що люди в Зімбабве не кочівники й жити в наметах не хочуть.

Доларова зона
Останні дії Мугабе роздратували багатьох лідерів Африки. Мелетсі Мбекі, брат президента ПАР, заявив: «Панівна в Зімбабве партія знищила країну». Ситуація погіршується тим, що Зімбабве не потрапила до списку африканських держав, яким скасовано борги. Міжнародний валютний фонд мав намір виключити цю країну з організації, але в останній момент Мугабе сплатив половину боргу (160 мільйонів доларів). Звідки ж він узяв гроші? Кажуть, що Бог зглянувся над Зімбабве і розсипав тут щедрою рукою платину й золото, що дозволило диктатору виборсатися. Останнім часом цими скарбами зацікавились китайці, які хочуть створити міжнародний консорціум для розробки місцевих багатств. З'явились і північні корейці.
Одна з основних ознак занепаду економіки — це стан місцевої валюти. У Хараре навіть жебраки зневажають її. Якщо три роки тому один американський долар коштував кільканадцять зімбабвійських доларів, то нині — вже 80 тисяч. Американські долари є найпоширенішим платіжним засобом. Точаться чутки, що у 2006 році обов'язково буде обмін грошей, бо за покупками доводиться ходити з валізою банкнотів.
Грошей на пальне і самого пального поліції і війську бракує, тому вони відмовляються від проведення багатьох операцій. Південноамериканська газета «Стар» повідомила, що зімбабвійські солдати й офіцери дуже розчаровані, бо не отримують зарплати. Але чи захочуть військові бунтувати?..
За матеріалами закордонної преси

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РОСІЙСЬКА ГРА
• ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОПТИМІЗМ БЛЕРА

назад »»»